Чомусь для нашого суспільства деякі теми є неприйнятними. Особливо тема дитячого боргу перед літніми батьками. Коли в цивілізованих країнах цілком нормально сприймається, те, що літнім батькам наймають доглядальниць у нашій країні це вважається проявом неповаги та нелюбові від дітей.
Наші з чоловіком мами живуть у селах. Ми живемо у місті, що до одного села, що до другого приблизно однакова відстань, близько сімдесяти кілометрів. У нас є свій автомобіль, тож їздимо так часто як у нас виходить. У нас є вже дорослі дві доньки, у них свої сім’ї, по одній дитинці вже мають, але вони також часто провідують бабусь.
Та все ж мами в тому віці, що потрібно практично весь час бути поряд. Моїй мамі вісімдесят один, а свекрусі сімдесят дев’ять. Здоров’я, що в одної, що в іншої вже не те, ми намагаємося щовихідних їздити до них, добре, що села по сусідству. Веземо запас продуктів, ліки, все намагаємося зробити, повбирати, попрати. Але я вам скажу це дуже виснажливо. Адже ми працюємо повний тиждень, а вихідні вимотують так, що здається, скоро нам знадобиться допомога й догляд.
Ми з чоловіком порадилися й вирішили запропонувати нашим мамам переїхати до нас. У нас двокімнатна квартира, тож могли б їх поселити в одній кімнаті. Та вони вперлися, що хочуть літа дожити в рідних стінах. Тож ми мусимо їздити до них, бо страшно у такому віці їх залишати на довго. Добре, що хоч телефони є, то ми їм телефонуємо рано і ввечері.
Але два місяці тому, я добряче занедужала, так, що лежала й не могла навіть чаю собі зробити. Тоді до бабусь на вихідні їздили доньки, але вони сказали, що з таким темпом ми довго не протягнемо. Тому чоловік запропонував найняти у селах жінок які б змогли хоча б через день навідувати наших стареньких. Річ у тому, що в обох будинках є зручності, свого часу ми про це потурбувалися. Тож головне, щоб вони були під наглядом.
Коли про це дізналася свекруха, то почала з нами сваритися, мовляв, людям в очі соромно дивитися, що сина виховала, а він від неї відмовився. Хоча ми пояснювали, що як їздили, так і будемо їздити, але нам також потрібен відпочинок. Ми вже не пам’ятаємо коли з дітьми та онуками час проводили. Моя мама також проти, говорить, що не хоче, щоб ми гроші витрачали. І якщо в нас немає часу, то вона якось сама помаленьку справиться.
Та й це ще не все, почалися дзвінки від родичів. Що де це бачено, що діти здорові й молоді, а батьків доглядають чужі люди. Ну як пояснити людям, що це нормально? Ми свого часу, після весілля їздили на заробітки, так от у країнах європи це норма, що діти працюють, а батькам наймають доглядальниць. Лише у нас заведено сконати, але довести свою любов батькам.
