Я стала неначе параноїк, я вже боялась, щоб до мене підходили люди протилежної статі. Де можна і не можна, він шукав привід для ревнощів

Читаю часто я історії про те, як жінки які не зраджують, а все ж таки потерпають від ревнощів. Розповім вам свою історію, на своєму ж прикладі.

Я тоді була молодою, юною вісімнадцятирічною дівчиною коли вийшла заміж за Ігоря. Все в нас наче було добре, я старалася бути доброю дружиною, але була в нас проблема величезна в його ревнощах. Не так глянула, не на того глянула, на мене хтось глянув, комусь посміхнулась, хтось посміхнувся до мене. Все, де можна і не можна, він шукав привід для ревнощів. Ревнував мене Ігор до старих і молодих. Ми прожили 5 років, я стала неначе параноїк, я вже боялась, щоб до мене підходили люди протилежної статі. А вияснилось все дуже-дуже банально, того дня я раніше повернулась додому так сталося що в магазині, де я працювала, прорвали труби водопостачання, нас відпустили додому.


Коли йшла додому вирішила зайти до продуктового магазину, щоб купити продуктів і приготувати святкову вечерю для свого чоловіка, зробити сюрприз. Він мав того дня затриматись на роботі, то ж часу на приготування його улюбленої страви в мене було більш ніж достатньо.
Минаючи алког0льний відділ, вирішила зайти, купити пляшечку ігристого. Іду розглядаю асортимент і чую знайомий голос, поперед мене знайома постать. Та не просто знайома постать, а мій чоловік якого тримала під руку якась білява дівчина. Вони весело сміялися, перебирали пляшки, про щось говорили. Я відступила і почала за ними слідкувати. Вони дійшли до каси оплатили свої покупки, я свій кошик залишила і просто пішла за ними. Йти довелось недовго, вони завернули за ріг, а там і будинок, зайшли в під’їзд. Я повернулась додому, не пам’ятаю навіть як. І просто сиділа весь день в кріслі, до темного вечора, поки не стемніло. Почулося відкриття замка у дверях, з’явився чоловік.
– О! Ти, що дома робиш? Зміна ж ще не скінчилася.
– Тебе чекаю.
– А я затримався
Я бачила де ти затримався, з красивою блондинкою так? Смачне було вин0?
То була остання наша розмова, після цього я зібрала речі та просто пішла.


Після того прийшло вже багато років, я вже 10 років як заміж вийшла за іншого чоловіка. І тепер я точно можу сказати, що ці ревнивці тому і ревнують, що в самих рило в пушку, якщо вони вам ще не зраджують, то в майбутньому обов’язково зрадять. Тому шановні мої шануйте себе, та думайте чи потрібно вам жити з такими людьми, адже вони не змінюються.