Не знаю, що робити, мій чоловік Владислав, який ніколи мене не ревнував все ж знайшов до кого приревнувати, до свого молодшого брата Назара. І тепер між нами німа стіна. Я пояснила раз і більше не хочу про те говорити, а він не повірив і теж не хоче говорити.
Коли до нас приїхав, Назар ми не були проти, адже не бачилися три роки, оскільки ми їздили на заробітки. Тепер повернулися і свекруха зі своїм молодшим сином приїхала гостювати. Мама побула день і поїхала, Назар залишився у нас погостювати. Ми були раді, бо сумували за ріднею на чужині.
Коли ми їхали з України, то Назарові було шістнадцять. А зараз йому дев’ятнадцять, він змінився, став говірливішим, помітно подорослішав. Ці дні, що чоловіковий брат був у нас, ми планували провести в трьох, але чоловікові несподівано швидко зателефонували з роботи, куди він подавав резюме. Тому він спочатку пішов на співбесіду, а тоді почалося стажування. Тому з Назаром залишилася я.
Ми не стали скасовувати програму прогулянок, що запланували. За ці роки я сумувала за рідним містом, тому ми з молодшим вирішили відвідати всі знамениті куточки. Ми пили каву у кав’ярнях, порівнювали її. Ми фотографувалися, ми багато ходили. Поверталися на вечір додому, разом готували вечерю для Владислава і ми ділилися враженнями з ним, а він нам розповідав про свою нову роботу.
Перший тиждень все було добре нічого не передбачувало бурі. Але я помітила, що Владислав став похмурим, вечірні поведінки його не влаштовують. Спочатку я подумала, що йому не подобається нове місце роботи, та ні сказав, що дуже подобається, навіть не розраховував, що так влаштується.
Назар не добув у нас, він поїхав, бо його покликали друзі на весілля. От тоді я й дізналася причину зміни поведінки чоловіка. Він почав мені говорити, що я захотіла молодшого чоловіка, що ми з Назаром поводилися, як закохані підлітки. Що на фотографіях між нами віє зв’язком, що на одній з них, Назар притулив до мене голову, що навіть у дома Назар для мене в ранці чай робив і я від того була щаслива.
Для мене то було несподіванкою, я спершу впала в ступор. А тоді просто спокійно поговорила з Владиславом. Пояснила чоловікові, що Назар для мене, завжди буде молодшим братом. Що я жодним чином ніколи не переступила межу достойності й можу про це спокійно говорити, що мене ображають такі його заяви.
Я прийшла у їхню сім’ю дев’ять років тому, Назар був тоді малим, веселим четвертокласником. Я немала ні брата, ні сестри, тому з радістю проводила час з Назаром, допомагала вчити домашнє завдання, водила лікувати зуби, Коли їхали відпочивати на море, брали його з собою. Тому для мене дійсно образливими стали такі заяви чоловіка.
Я не знаю тепер навіть, як говорити, та поводитися з чоловіком, настільки ця ситуація для мене не приємна та неприйнятна. Та ще й чоловік не повірив у мої переконання.
