Хочу розповісти вам про історію кохання моїх батьків. Вони прожили разом у шлюбі двадцять п’ять років. Для мене вони завжди були прикладом, я бачила не лише кохання, а й повагу та підтримку у їхніх стосунках. Мама працювала вчителем, її любили всі учні, як і вона їх.
Та, на жаль, мами не стало, п’ять років тому. Це була важка втрата для нас її трьох дітей, та найбільше мені здається для нашого тата. Перший рік ми з сестрами по черзі приїздили до нього, брали відпустки, брали лікарняні, боялися, що він не переживе втрати. Він протягом всіх цих п’ять років, досі живе пам’яттю про неї, досі кожного першого вересня, щороку кожного день вчителя, на її день народження тато йде до неї, та несе її улюблені квіти.
Цього року у батька був день народження у червні. Зібрались ми, три його доньки, зібралися наші великі родини, прийшли друзі, родичі. Я поглянула на батька і мені його стало шкода, він ще молодий чоловік, а зовсім сам. І тоді я запитала батька, чи не думав він про те, що знайти собі ще дружину. Так, я розумію, що нашу маму ніхто не замінить, але він ще доволі молодий чоловік. І я розумію, що у нас є родини, а в нього нема. Він сам, ми живемо дуже далеко від нього, приїжджати можемо лише раз чи два на рік, а він не може жити постійно один.
Та коли батько почув мої слова, він сказав, що він ніколи не зрадить своєї Інни. Сказав, що вона єдина кому він клявся у вірності. І що відколи він познайомився з нашою мамою, то навіть варіанта такого, щоб бути ще з кимось він не розглядав.
Я знаю точно і розумію, що першого вересня тато знову піде до мами і понесе її улюблені квіти. Я знаю, що на день народження і на день учителя в неї буде знову стояти і букет квітів. Я дуже рада, що мої батьки настільки любили один одного, та дали нам дітям приклад того кохання, яке воно може бути.
Але якщо чесно, мені трохи жаль батька, адже у свої п’ятдесят шість, він залишився зовсім самотнім. І на всі наші поради, щодо того, щоб знайти собі ще супутницю по життю, він відповідає, що то все буде зрадою. І неважливо, є людина зараз біля нього, чи ні, а зрадити він її не може.