Хоча завжди називають малих дітей фантазерами, та малі діти завжди сприймають світ набагато простіше ніж ми дорослі, а ми повидумуємо, перекрутимо та ще й дофантазуємо більше за них.
Коли я збиралася заміж уже мала маленьку племінницю п’яти років, Софійку. І ось, за кілька днів до весілля мені потрібно було поїхати допомогти сестрі вибрати плаття. Та як виявилося, що племінницю не було з ким залишити. З вибору залишався лише мій Сергій. Ніщо не передбачало біди, він погодився без проблем. Адже до цього вони добре були знайомі та гарно ладнали.
Поки я зі сестрою поїхала в магазин, мій наречений з моєю племінницею залишилася дома. Хоча ми обіцяли, що повернемося за годину та повернулися аж через дві. Ми тихесенько зайшли у квартиру, щоб побачити, що роблять наші Сергій та Соня. Заходимо та бачимо – Соня стоїть та заглядає у замкову щілину дверей і так змовницьки до нас підморгує оком. Ми її запитуємо, що сталось, а вона каже: “Тихо, там Сергій свариться з Ніколь”. Ми оніміли з якою ще Ніколь? А Соня продовжує: “У Ніколь проблема, в неї плаття заклинило ні вдіти – ні зняти, він хотів їй допомогти, та не може, от вони й сваряться через це”
Я неначе вихор летіла в кімнату до свого нареченого, а там картина – сидіть мій Сергій серед величезної купи іграшок моєї Соні, а в руках у нього лялька, яку я сама ж їй подарувала на день народження. І він намагається відремонтувати на її платі змійку, яка поламалась, на днях і Соня навіть зверталась до мене з проханням полагодити. Від побаченого, я сіла на порозі та довго сміялася. Сергій же сказав, що йому не до сміху і взагалі він тут задумався і сподівається, що нас в майбутньому народяться синочки, бо якщо будуть донечки, то йому ще ох як довго практикуватися гратися з ними.