Я раділа, що моя донечка вийшла заміж. Зять був не лише красивий, добрий та вихований, а ще й виявився з доволі заможної родини. Я не можу сказати, що ми маємо в чомусь потребу, але все одно свати були на рівень багатші за нас. Ми відгулявши весілля з радістю провели доньку та сподівались, що вона буде жити в коханні та в добрі. Донька часто телефонувала до нас, говорила, що все в них добре. Частенько із зятем приїжджали до нас додому, я ніколи не бачила, щоб вона була нещаслива чи чимось обділена.
І ось новина, донька завагітніла, ми раділи, адже давно хотіли онуків. Ми приїжджали до доньки на родини, на хрестини, донька майже щодня надсилала нам фотографії нашої онучки. Я була рада, що моя дитина живе щасливо.
Одного дня, донька зателефонувала до мене, та сказала, що вона в магазині, але забула свою картку, якою завжди розраховується. Є лише картка на онучку, їй держава кошти платить, але там кошти закінчились, а до чоловіка дзвонити не може, бо він на важливий нараді. Тож донька запитала мене, чи зможу я їй перевести на дитячу картку деяку суму. Я звичайно погодилась, навіть не запідозривши нічого. До цього я неодноразово вже на цей рахунок переказувала кошти.
А через скільки днів у свахи було день народження і я вирішила зателефонувати, привітати. Сваха мені подякувала, а тоді почала мені розповідати якісь дивні речі. А саме головне, що вона сказала, що ми свою доньку абсолютно не навчили економити. Сказала, що моя донька вміє лише витрачати кошти її сина, ще сказала, що раніше ми виховували дітей без памперсів, а моя донька лише хоче, щоб дитина була в підгузках. Що замість дорогих сумішів, можна молоти кавомолкою різні крупи та варити власноруч каші, а моя донька того не хоче. Ще почала розповідати про те, що донька не хоче, щоб її дитина ходила в тому одязі, який їй віддає свашина донька зі своїх дітей. Я це слухала, а в голові був незрозумілий шум.
Після розмови зі свахою, я одразу зателефонувала доньці. І тут моя дитина розплакалась і сказала, що дійсно у них дома немає ладу, відколи народилась дитина, постійні сварки. Сваха приходить щодня і влаштовує їй там розбірки, сварить за те, що вона дитину одягає в памперси. Хоча я розумію свою дитину, зараз такий час, якби в наш час були памперси, я б також одягала свою доньку, та ж історія з сумішами, якби була тоді можливість, та такий вибір, я б також тоді купувала суміші, а не власноруч би молола ті крупи. Та й одягу зараз безліч і до речі можна придбати хороший одяг для дитини, не витрачаючи величезні кошти. А виявляється, що сваха не дозволяє синові, щоб він витрачав кошти на власну дитину. Вони навезли їм пів квартири речей, дитина має ходити в чужих, поношених речах. Але донька моя не слухала свекруху і тоді та намовила свого сина, і він додумався до того, що заблокував картку, якою донька купувала все в магазині. І той випадок, коли донька просила в мене переказати кошти, виявляється трапився в магазині, він навіть не попередив її, що картки блоковані.
Телефоном я сказала донці, щоб вона збирала свої речі. Ми з чоловіком швидко зібрались і поїхали за нею. Нелегко виявилось забрати свою дитину і свою онуку, зять ледь не побився з моїм чоловіком. А я свасі виговорила все, що думаю про неї і про її сина. Ще сказала, щоб вони навіть не наближались ні до моєї доньки, ні до моєї онуки. Ми хоч люди не такі багаті, як вони, але зв’язки також маємо. Я зроблю все, щоб моя дитина не повернулася до цього скнари. Я не розумію тих батьків, які економлять на елементарних речах для своєї дитини. Як можна заради якоїсь копійки, жертвувати комфортом своєї сім’ї?