Я дуже часто натрапляю в соціальних мережах читаю про таке і це звучить так – не передавайте дітям свої психологічні проблеми у спадок. У своїй тридцять, я мама двох прекрасних дівчаток, виховуй їх, як можу, де в чому я їх виховую так, як виховували мене мої батьки. Саме і тому я дещо трохи була з цим не згодна, ну які психологічні проблеми. Ну так батьки були трохи строго зі мною, не такі як я з дітьми, більш поблажлива. Але ж я виросла нормальною людиною.
Так я собі чомусь от впевнена, що мої батьки добре мене виховали, лише доброго навчали. А виявилось не завжди то так все було прекрасно і про це я задумалась лише цього тижня.
Річ у тому, що я маю звичку на вихідні готувати побільше їжі, щоб трошки мати відпочинку в будній день. Адже коли повертаюся з роботи, не надто хочеться ставати до плити. Так і сталось цього разу на вихідні, наготувала більше їсти, запакувала контейнерами холодильник і була щаслива. Адже вже знала, що мої дівчатка не голодні, вони самі собі нагрівають їжу, поки мене немає. Вони в мене доволі самостійні. В неділю я ще тішилась своїм забитим холодильником, а в понеділок повертаюсь, а пів холодильника пустого. Кажу “Дівчата, це у вас такий апетит?, – а вони посміхаються і махають головою. – та ну,- кажу,- не може бути, щоб ви так багато з’їли.” І тоді молодша каже: “Мамо, просто до нас подружки заходили, цілих два рази після річки, ми так їсти хотіли.”
У моїх дівчаток зараз канікули, вони активно відпочивають, ми проживаємо в великому селі, де є річка, є куди дітям піти відпочити. Тому до нас у село що літа приїжджають діти з міста відпочити. Відповідно в моїх донечок з’явилися подружки, дівчатка з міста, добрі, веселі і активні. Я ніколи не боронила дівчатам своїми вибирати друзів. Старшій доньці зараз одинадцять років, молодшій дев’ять.
Я спочатку не знала навіть, як реагувати, а тоді згадала випадок зі свого дитинства. Як до мене зайшли дві моїх однокласниці і я вирішила їх пригостити, хотіла показати себе господинею. І якраз з роботи повернувся тато, а тато в мене дуже строгий і він був такий незадоволений, що це чужі діти сидять за столом і їдять. Він тоді звичайно їм нічого не сказав, а мене вичитав, що я мала б порадитись батькам, перед тим, як заводити компанію та вигрібати все з холодильника. Я запам’ятала настільки мені було неприємно, аже нічого такого я не зробила, я просто їх пригостила тим, що готувала мама. Ми не були бідними людьми, завжди їли ситно. Але от все мало бути по дозволу батька.
Тому своїм донькам я нічого не сказала, просто запитала чи було смачно. А ще сказала, що тепер вони як справжні господині мають мені допомагати готувати, адже їхніх гостей вони мають пригощати чимось смачним. Донечки із задоволенням побігли до кухні. Ми не маємо перекладати свої психологічні проблеми на своїх дітей, ми маємо вчитися виправляти те, що було у нас, та робити правильні кроки.