Пишу ж сюди, адже хочеться виговоритись, а це така тема з якою не підійдеш ні до подруг, ні до мами. Адже подруги обов’язково осудять та не гарантовано що збережуть таємницю, а маму це дуже засмутить.
Мені двадцять вісім років, я вважаю, що я самодостатня та ні від кого незалежна жінка. У свої роки я вже заробила собі на квартиру, я працюю на престижній посаді, я сама себе забезпечую ні від кого не залежу. Про створення сім’ї свідомо відмовилася, все через гіркий досвід, який я пережила у вісімнадцять років. Адже саме тоді я зустріла такий своє перше кохання. І ми будували плани про майбутнє, але як виявилося, що у коханого є дружина і він просто мені про це не сказав. Після того я вирішила, що жити виключно для себе і ніхто мені більше в цьому житті не потрібен.
Дійсно, в мене були партнери, але я не будувала серйозних стосунків і одразу при зустрічі ще про це і говорила. Так, були ті хто був закоханий в мене по вуха і пропонували мені заміж, і пропонували будь-що, лише б я погодилася бути їхньою дружиною. Але я одразу сказала, що ні, мені не потрібен чоловік, щоб потім думати зрадить він мені чи ні. Краще я буду жити у вільних стосунках, коли хочу приходжу, коли хочу йду.
Але цього року мій світ перевернувся з ніг на голову. Я зустріла того, ради кого була готова відступити від своїх принципів. Роман, мабуть, втілення цієї ідеальної краси про яку я мріяла. В нього прекрасний характер, нього чудове почуття гумору, взагалі, як чоловік він на всі сто процентів відповідав тим параметрам, які мені подобаються. Зустрілися ми в компанії спільних друзів, там зав’язалася наша дружба. Що згодом переросла в щось більше.
Але після місяця нашого спілкування, він мені сказав, що не хоче мене обманювати, що в нього є дружина. Вони з нею одружені лише чотири роки, дітей поки що не мають. Я спочатку збільшила між нами дистанцію, адже зрозуміла, що через десять років історія повторюється знову у моєму житті. Але я не змогла довго терпіти і сама вийшла з ним на зв’язок, я пропонувала йому, щоб ми продовжили стосунки в романтичній сфері і він погодився. Я цілих три місяці була коханкою, а тоді сказала йому, що я хочу за нього заміж і хочу, щоб він покинув свою дружину та жив зі мною. Роман сказав, що категорично – ні, сказав, що якщо мене не влаштовують такі стосунки, то значить не буде ніяких. Що дружина своєю не покине, що я просто так для нього як засіб зняти напругу, а дружина – це кохання всього його життя. Хоча я не розумію, як можна кохаючи жінку зраджувати їй з іншою.
Після тієї розмови ми розлучились і ось уже минуло два місяці. Я не знаходжу собі місця, я втратила інтерес до всього, а все через те, що я хочу бути поряд з коханою людиною. Але роль коханки мене також не влаштовує, тому я не знаю як діяти і не знаю, що чекає мене в майбутньому.