Завжди чула від людей про те, що свекруха руйнує сім’ю. А чому ж мовчать про те, що молоді дівчата, які приходять в сім’ю, руйнують все те, що ми вкладаємо в наших дітей. Я мама двох прекрасних синів, мої хлопці гарні, освічені та добре виховані. Ніколи я не ображала їх, вони мене в дитинстві завжди слухались, батько для них завжди був прикладом, був головою сім’ї. Відповідно як у кожної сім’ї в нас були свої традиції, свої звичаї.
Прийшов час хлопці виросли, я раділа тим, що вони дуже дружні, раділа тому, що завжди приходять один одному на допомогу. Коли одружився старший, ми всіляко їм допомагали, вони будували будинок, молодший син також допомагав. Коли в старшого народилась донечка, молодшого взяли за старшого хрещеного. Я раділа, що мої діти продовжують дружити. Старша невістка знайшла спільну мову з молодшим сином, я не могла натішитися. А вже ж бачила, що в мене вже й донька з’явилася. На свята ми завжди збиралися, в нас завжди накривали великий стіл. Я бачила те, як спілкуються мої діти і в мене серце раділо, адже знаю багато прикладів коли дорослі діти не ладнають між собою.
Прийшла черга одружуватись молодшому, звичайно ми з усіма силами та можливостями допомагали організовувати, що потрібно платити ми оплачували і радо вітали нову невістку в нашій сім’ї. А як виявилось, невістка не надто була і рада з нами родичатися. Молода дівчина, всього-на-всього дев’ятнадцять років, а гонору стільки, що мені доволі вже таки дорослій людині ще до нього далеко.
Все, що ми до неї говоримо їй не подобалось, все, що ми робимо їй відповідно також не подобалось. А ще чомусь їй дуже була не до вподоби сім’я мого старшого сина, я про це дізналась не одразу. Але якщо раніше діти їздили відпочивати разом, то тепер сім’ї поїхали окремо, ну нехай думаю, молоді хочуть побути самі. Але коли ми запросили до себе всіх на Різдво, то старші приїхали, а молодші ні. Молодший син сказав, що цього року вони поїдуть до сватів, а на той рік до нас, ну думаю, нехай, промовчала. Далі вже Великдень знову запрошуємо всіх, старші і до нас приїхали і до сватів встигли поїхати. Молодший знову каже, ми цього року до Оксаниних батьків, а на той до вас, знов я помовчала.
А ось наступного місяця моєму чоловіку ювілей, запрошуємо всіх гостей до себе, в тому числі сватів. І що ви думаєте, молодший син телефонує і каже: “Мамо, в нас не вийде прийти привітати батька, якось поясни йому”. “Е, ні, – кажу, – а може ти мені вже поясниш в чому справа?” А як виявилось, Оксана не хоче сидіти і святкувати разом з нашою сім’єю, і взагалі вона вважає нас дивними, і їй не подобаються ось ці наші родичання, наші улесливі розмови з нею. Що насправді вона знає, що в нас не так, що лише вдаємо себе правильну та дружню сім’ю. Від почутого мене перекосило.
Я не знаю достеменно, у яких умовах виросла ця дівчина, та хто її так виховував, можливо, в їхній сім’ї традиція всім сваритися та указувати на недоліки один одного, але це ж не значить, що всі такі. Дуже образливо за сина, як можна так змінитися за майже рік, він ріс у нашій сім’ї, він знає які ми насправді і дозволяє їй таке говорити.
Наближається ювілей чоловіка, а я навіть не знаю, як йому сказати про те, що молодшого сина з невісткою не буде. Хвилююся, що через цю, молоду та зарозумілу особу свято буде зіпсоване.