Моїм дітям дуже не пощастило з бабусями. Не дивлячись на те, що вони є обидві, як з маминої сторони, так і з татової, але вони є лише фактично, а практично їх в житті моїх дітей немає. Вони не вважають за потрібне проводити хоча б трохи часу з онуками.
Моя мама все життя прожила без чоловіка, ну як, вони в неї з’являлись періодично, але вона їх постійно міняла. Вона постійно була в пошуку себе, вона будувала кар’єру, вона будувала нові стосунки. А мною займалася моя бабуся, мамина мама, мама для мене була лише на свята і то не завжди. З часом, коли я подорослішала, мама наче і почала зі мною більше спілкуватися, але в основному як подруга скоріше, а не як мама.
Вже тепер коли я вийшла заміж, народила двох дітей я часто читаю історії де пишуть про те, що мами лізуть в сім’ю своїми порадами, то свекруха постійно лізе зі своїми знаннями непроханими, чи допомогою непрошеною. Ви знаєте, а я, мабуть, була б рада, якби хоч котрась із них колись прийшла до мене додому і дала хоча б якусь пораду, чи хоча б чимось допомогли.
Е, ні, моя мама ще досі у свої п’ятдесят дев’ять займається своїм особистим життям. І вона просто не має ні часу, ні бажання займатися чи навіть зустрічатися з онуками. Наприклад, на свій день народження, коли я з дітьми хотіла приїхати привітати її, вона повідомила, що її немає в місті, бо вона поїхала зі своїми подружками на відпочинок. Бо вона має право, це її день.
А от зі свекрухою історія така, що вона після того, як не стало мого свекра, це було ще за рік до нашого весілля. Так от, вона після того почала постійно ходити в церкву. Каже, що чоловік їй завжди заважав цим займатися. Для неї то є святе місце, де вона знаходить спокій. А для того, щоб зустрітися з онуками чи прийти до нас в гості, чи нас запросити, в неї завжди нема часу. Вона завжди біжить до церкви, то проскури пекти, то підсвічники мити, то ще щось. Тобто навіть не у свято вона там знаходиться. Таке відчуття, що життя сина й онуки її зовсім не цікавить. У свої п’ятдесят шість вона виглядає на десять років старше.
Для мого чоловіка це не проблема, він говорить, що менше лізуть в сім’ю – менше проблем. А от діти мене запитують, чому їхні бабусі їх не люблять. От як пояснити дітям, що в бабусі просто не хочуть брати участі у їхньому житті. А ще не дає спокою думка моєї подруги, вона говорить, що як стануть старі та немічні, то одразу згадають про дітей і онуків. Але ж це не справедливо.