Я у тридцять два роки нарешті насмілилась впустити у своє життя чоловіка. До цього я вже була заміжня і зрада першого чоловіка настільки в мені вбила довіру до чоловіків, що я боялася стосунків. З того часу минуло вже п’ять років, я нарешті закохалася та нарешті змогла довіритись людині протилежній статі. Олексій зміг розтопити моє серце.
Коли він запропонував мені вийти за нього заміж, то звичайно знав про те, що в мене є син від попереднього шлюбу. Наразі Андрійкові десять років, він в мене дуже активний та хороший хлопчик. З Олексієм вони одразу знайшли спільну мову, тому я раділа цьому і звичайно погодилася стати дружиною Олексія. Адже він обіцяв, що піклуватиметься не лише про мене, а й про мого сина.
Пів року спільного проживання були спокійними і Олексій, і Андрій намагалися дійсно подружитися. Але останні два місяці ситуація просто така, що я не можу витримати. Андрійко постійно почав забирати до себе всю мою увагу останнім часом і навіть вечором просить, щоб я залишилася з ним його кімнаті. Я думала, може чогось злякався, пропонувала йому, щоб включати йому нічник, та син відмовляється, просто говорить, що хоче проводити зі мною більше часу. Чоловік мій сердиться, та говорить, що син просто маніпулює мною.
І через останню вихідку сина, ми дуже сильно посварилися. З Олексієм того дня ми мали йти на корпоратив, але син за самого ранку того дня сказав, що.в нього болить голова, виглядав він дійсно кволим. Мені не хотілося йти на гулянку і залишати сина одного. Олексій поставився з розумінням, оскільки святкування в нього на роботі, пішов сам. Але щойно він закрив двері, сину стало краще, симптоми зникли. Я думала, що ліки подіяли. А коли на наступний день, Олексій запитав Андрійка, як він себе почуває, мій син з посмішкою відповів: “Я здоровий як і вчора, мені не хотілося, щоб мама кудись з тобою йшла, бо це моя мама, а ти нам ніхто.”
Якщо чесно я навіть не знаю, як мені на це реагувати, я дуже розгублена. Олексій зараз ображений та практично не спілкується зі мною, а сина взагалі не помічає. Я не знаю як вчинити правильно, для мене син мала дитина і я думаю, що він просто ревнує. А Олексій вважає, що Андрійко достатньо дорослий, щоб розуміти, що мама не може весь свій час проводити з ним. Можливо потрібно піти з сином до психолога?