Про те, що я стану мамою для вже майже дорослої дитини, я ніколи навіть не думала. Коли у свої тридцять зустріла своє перше, справжнє кохання, то дізналася, що в нього вже була сім’я до мене, та в нього підростає син. Андрій, мій обранець, нічого не приховував від мене з самого початку, одразу говорив про те, що син багато часу проводить з ним, тому одразу попередив, що хлопчик часто буватиме в нас вдома. Чесно скажу, що мене лякала перспектива спілкування з майже підлітком. Адже своїх дітей не мала, а хлопчику на той час було одинадцять. Але оскільки я хотіла поєднати свою долю з Андрієм, то готова була спробувати.
При знайомстві Антон виявився хлопчиком доволі товариським, ми одразу почали нормально спілкуватися. Спочатку він приходив до нас щоп’ятниці, та залишався до неділі. Але через пів року нашого спілкування він попросився залишитися у нас на весь тиждень і ми звичайно з чоловіком йому дозволили. Проте не врахували, що його рідна матір може бути проти. Того ж вечора вона прибігла до нас та влаштувала скандал. Вона кричала на мене, що я від неї не лише чоловіка забрала, а тепер й сина забираю. Хоча чоловік з нею розлучився ще за три роки до нашого знайомства.
Я намагалась поговорити з Антоном, запитувала чому він не хоче повернутися до мами. І він сказав, що не повернеться, адже вона його ображає. І тоді все ж таки, він залишився в нас. На вихідні він до мами також не пішов, а коли провів в нас місяць заявив, що взагалі до неї не піде, адже вона часто міняє обранців, які його ображають.
Чоловік тоді поговорив зі своєю колишньою дружиною і вона дала згоду на те, щоб Антон проживав у нас. Після цієї розмови пройшов, мабуть, тиждень і ми вже дізнались, що вона офіційно вийшла заміж за іншого. Антон міг місяцями не бачитися з рідною матір’ю і її це абсолютно не хвилювало.
Я ж настільки звикла до його присутності, що мені здавалося, що він є невіддільною частиною мене самої. Тим більше, що власних дітей, як виявилося я мати не можу. Мене дуже радувало те, що коли в нього почалися підліткові зміни, він повністю довіряв мені. Коли він перейшов у старшу школу і мав деякі проблеми з навчанням, він звертався саме до мене, на батьківські збори він також просив, щоб прийшла я. Педагоги настільки звикли, що я завжди біля Антона, що коли виникали якісь питання, то телефонували до мене, а не до рідного батька, і не до рідної матері.
Час вплинув швидко і Антон став випускником. І ось тоді на випускному вечорі ми сиділи всі і схвилюванням дивились на наших випускників. Я знала, що в залі присутня є рідна мама Антона, адже бачила, як вона підходила до нього вітала його. В кінці свята ведуча сказала дітям, що найрідніші люди завжди з ними, це їхні батьки і попросила дівчаток, аби вони запросили своїх татусів, а хлопцям сказала, щоб вони йшли запросили до танцю своїх матерів. Якщо чесно, я навіть не сподівалась, що я саме стану тою кому простягне руку Антон. Коли він спускався зі сцени, я бачила як посміхається його рідна матір, а він не підійшов до неї, він пішов до мене і запросив мене на танець. Ми танцювали вальс і я запитала, чому він не запросив маму і він сказав, що його мамою стала я. Що він жалкує, що батько не зустрів мене раніше, що можливо б тоді його дитинство було більш яскравішим та добрішим.
Від дня випускного промайнуло уже сім років і знову я відчула те хвилювання. Адже ми були на весіллі нашого сина Антона і саме я була його мамою. Рідна матір же ж за той танець на випускному, досі на нього ображається, тому відмовляється з ним спілкуватись. А він, якщо чесно, мабуть, ще не приживши дитячі образи, не намагається з нею владнати. Я дякую Богу за те, що послав мені такого хорошого чоловіка та такого прекрасного сина.