Я мама дорослого сина та бабуся двох онуків. І зараз я стою між вибором, спілкуватися з онуками, чи спілкуватися з сином.
Мій Сергій одружився коли йому було лише двадцять два роки, а Оксані тоді було взагалі лише дев’ятнадцять. Проте, слухати, що вони ще замолоді, що ще зарано їм одружуватися, вони нікого не слухались. Тож коли побралися, я всіма силами їх підтримувала. За рік народився онук, ще через рік ще один онук. Я раділа за них, хлопчики росли кмітливими, бешкетливими, красивими та дуже розумними. Скажу, що бути молодою бабусею то прекрасно, адже я була сповнена сили та енергії. З невісткою відносини з першого дня у нас чудові. Спочатку у сина з невісткою все було добре, все ж як в інших сім’ях. Обоє працювали, старалися до хати все купити.
Та два роки тому, пробігла між ними якась чорна кішка, мабуть. Хоча скоріше не кішка, а хитра жінка. Коли до мене невістка прийшла в сльозах, та сказала, що Сергій збирає речі та іде від них, я спочатку не повірила. Прибігла до них додому і син дійсно сказав, що він покохав іншу жінку, що буде жити в тій сім’ї і щоб я навіть не намагалася його зупинити. Адже він все одно піде з дому. І це після того, як прожили вони вже дванадцять років. Я дуже його просила подумати, та він не вгавав.
Після того, як пішов з дому, місяць я з ним не розмовляла, він до мене навіть не телефонував. А тоді все ж таки приїхав, я з ним поговорила, просила одуматись, просила повернутися до дружини. Та він сказав, що – ні, що в нього там сім’я, дружина, а в тієї Олени виявляється також є двоє дітей, син та донька. І вони живуть в сусідньому селі.
Коли він був у мене, я просила, аби він заїхав хоча б до своїх дітей, адже хлопці були дуже прив’язані до нього, просила, аби він, якщо вже так сталося, якщо вже не можеш жити зі своєю дружиною першою, то дітей не покидати. А він мені говорить, що Олену він дуже любить, але вона поставила умови, що він відрікається від усього, що його тримає з колишньою дружиною, тобто від двох дітей. А її дітей, Сергій має записати на себе, та любити як рідних. І уявіть собі, він погодився. Від почутого мені стало зле, як це потрібно закрутити йому голову, щоб він відрікся від рідних дітей. Мала я знайомих у тому селі, почала розпитувати, багато чого почула я про ту Олену, але нічого хорошого.
Минав час, Сергій так і не повертався додому, і найважче було те, що він повністю перестав спілкуватися з синами. Я ж всіляко підтримую першу невістку, я всіляко підтримую онуків, бо вони мої рідні, мої кровинки. І ось, якогось дня, телефонує до мене Сергій та говорить: “Мамо, ти чому спілкуєшся до цієї пори з Оксаною?”. Мовляв, Олені хтось там зі знайомих переказав, що я щодня ходжу до колишньої невістки та спілкуюся з онуками. І що всіляко їм допомагаю. І тепер, син мені поставив умови, що я маю прийняти його не рідних дітей як своїх онуків, а від рідних онуків відректися. Бо у сина інша сім’я, а отже до Оксани я не маю відношення.
От тоді я й не витримала і сказала сину, що, мабуть, його відьма забагато на себе взяла, якщо хоче мною керувати. Сказала, що вона ніхто і діти її мені ніхто, і якщо він такий дурнуватий, то нехай живе зі своєю новою дружиною, а за мене може забутись, що якщо він від рідних дітей відмовився, то, мабуть, і матір йому не надто вже й потрібна.
На цьому наша розмова перервалася. Я вже кілька днів не знаходжу собі місця, розумію, що він не прийде на примирення. Та і я не хочу першою миритися, бо такої невістки, яку він обрав собі за другу дружину, я не хочу, ні бачити, ні чути. Сподіваюсь, що в нього ще є час одуматися, та випросити пробачення у своїх рідних дітей.