У нас із сестрою Іриною велика різниця у віці, п’ятнадцять років, а ще різниця в поглядах на життя, різниця практично у всьому. Ірина дівчиною була абсолютно легковажною, я пам’ятаю, що мама завжди плакала над кожним її вчинком. та просила схаменутися коли Ірі виповнилося двадцять, вона завагітніла і народила донечку, мою племінницю. Мені на той час було п’ять.
Я не знаю чому так сталося, але коли мої племінниці було два, а мені сім. Сестра моя вирішила, що вона не хоче виховувати доньку і покинувши її на нашу матір, поїхала влаштовувати своє особисте життя. Так моя мама стала виховувати не лише мене, а й свою онучку Ілону. Оскільки різниця у нас невелика, я завжди її водила за собою, гралася з нею, піклувалась про неї. А Ілона чуючи, як я кличу маму, також почала замість бабуся вживати слово мама. Так у нашої матері з’явилась третя донька. Час минав, Ірина навіть не думала повертатися до нас.
Коли мені було двадцять, я вийшла заміж за Михайла. Ілона тоді була п’ятнадцятилітнім підлітком, вона постійно бувала в нас вдома, всі просто сприймали її як мою молодшу сестру. З Михайлом в нас складалися гарні сімейні стосунки, він був старшим від мене на п’ять років. Завжди мені у всьому допомагав та підтримував. Через три роки нашого подружнього життя у нас з’явилась донечка Іванка, а ще через рік син якого ми назвали Сергійко.
Ілона була невіддільним членом нашої сім’ї, вона більше знаходилася в нас вдома, ніж вдома моєї мами. Матір її, Ірина, за ці роки так і не з’являлася, хоча від спільних знайомі переказували нам, що вона жива, здорова і живе у своє задоволення. І ось пів року тому Іванку потрібно було везти до санаторію, адже донечка має проблеми зі здоров’ям. Сергійка я ж залишила на Михайла та на Ілону, яка люб’язно згодилася допомагати. Пробути у санаторій я планувала два тижні.
Та вже на п’ятий день зателефонувала моя подруга, хрещена мого синочка і здивовано та запитала, чому я поїхала і просто так зруйнувала шлюб. Я їй сказала, на лікуванні з донечкою. Подруга ж почала розповідати історію, за якою, начебто, я розділила з Михайлом дітей, забрала собі Іванку та поїхала, налагоджувати своє життя. А Ілона тепер живе з Михайлом і з ним виховує Сергійка. Я ж сказала, що це якесь непорозуміння, та тоді подруга запевнила, що це саме Ілона розпускає такі чутки по селі.
Я була здивована від почутого. Пробувши в санаторії ще три дні, не витримала, помчала додому. Приїхала ранішнім автобусом, ще й шостої не було. Коли зайшла в будинок, то від побаченого ледь не втратила свідомість, адже в нашому подружньому ліжку чоловік був не сам, а з моєю племінницею. Я влаштувала тоді добрячий скандал. Одразу зібрала Михайлові речі та виставила з дому. А племінниця получила доброї прочуханки, не лише морально, а й фізично. Їй я заборонила наближатися до мого двору. А буквально через пів години до мене прибігла мама, просила аби я не влаштовувала сорому на все село. Але я сказала матері, що вже пізно, вже й так все село знало, крім нас із нею.
Племінниця недалеко втекла від своєї матері, виросла такою ж, як і вона, легковажною жінкою. Михайло звичайно час від часу ще проситься до мене додому, просить пробачення, але я не хочу його пробачати. Ілона ж поїхала на пошуки своєї рідної мами і з нами більше не спілкується. Ось так я виховала сама свою зрадницю, яка розбила мою сім’ю.