Я потрапила в ситуацію, якої найбільше боялася у своєму житті. Шість років, проживши зі своїм чоловіком, я вважала що ми найщасливіша сім’я на цій землі. Одружились коли нам було по двадцять, а зараз обом по двадцять шість. Ми обоє наполегливі, обоє гарно заробляли, купили великого трикімнатну квартиру, в обох є свої автомобілі. Є в нас і заміський будинок з усіма вигодами. А останнім часом часто почали говорити про дітей, адже ми в змозі вже їх забезпечити. Але те, що сталося минулого місяця зовсім мене вибило з колії.
Того ранку я прокинулась, як завжди, поїхала на роботу. А на роботі почувалась дуже зле, піднявся тиск, я відпросилася додому. Поїхала, до чоловіка не телефонувала, адже знаю, що він на досить серйозному виробництві, тому я не телефоную до нього, він коли має змогу то набирає мене сам. Рухалась поволі, щоб не сталося гірше. Приїхала додому, відкрила квартиру і вирішила, що одразу піду в спальню та ляжу полежати.
Але картина що я побачила в спальні, ще більше вдарила по моєму здоров’ю. Адже там я побачила, свого чоловіка з якоюсь незнайомкою. Я неначе в ступорі розвернулася і одразу пішла до ванної кімнати. Вийшла через хвилин десять, чужої жінки простиг і слід, а чоловік мій вже сидів на кухні та чекав мене. Одразу підскочив, запитав, що я роблю дома. Я навіть нічого не встигла відповісти, він одразу почав говорити про те, що він не розуміє, як це сталося, що ця жінка його звабила, що йому щось затуманило розум, що е вперше, говорив про те, що він кохає лише мене. Але я це все чула неначе в тумані. Проблемою було те, що в мене не було навіть сили про щось думати. Я сказала йому, щоб він мене сьогодні не займав, я пішла лягла у вітальні закривши двері.
Наступного ранку прокинулася, почувалася краще, вийшла з вітальні, а чоловік уже в кухні приготував сніданок. Чого раніше не траплялося. Він всіляко біля мене впадав, догоджав, запитував як я себе почуваю, адже вчора йому здалось, що я трохи прихворіла. Я мовчки з’їла сніданок, випила каву яку він мені зварив. Зібралася і поїхала на роботу. Ввечері повернулась, чоловік вже в дома, на столі гаряча вечеря з кількох страв, чоловік знову ж таки за мною дуже впадав, пропонував поговорити зі мною про вчорашню ситуацію. Я сказала, що я не маю ні настрою, ні сили, він сказав, що розуміє мене, що мені потрібен час, тому він не буде на мене давити. Ту ніч ми знову провели в різних кімнатах.
А на ранок в мене був вихідний, в нього робочий. Проте він все одно приготував мені сніданок, а сам поїхав працювати. Поки його не було я зібрала свої речі, не дивлячись на те, що пройшло вже понад добу, і я розуміла, що я кохаю цю людину, адже це не так просто відпустити. Але й не так просто жити зі зрадником. Я поїхала в наш заміський будинок. Чоловік мені довго телефонував, писав повідомлення, що він за мене хвилюється, я ж йому написала, що мені потрібен час.
І ось уже місяць ми живемо нарізно. Мені наче полегшало. Щоранку мені приходять повідомлення від чоловіка, де він мені бажає, доброго ранку та гарного дня, щовечора він мені присилає повідомлення з побажанням добрих снів. Якщо чесно, я настільки заплуталася, що не знаю, чи варто пробачати людині, яка відверто пішла на зраду, ще й привела чужу людину в наше ліжко. Знайомі і родичі які дізналися про нашу ситуацію, розділились на два табори. Одні говорять про те, що не варто одразу все ламати, що варто спробувати все налагодити, що за цей місяць можливо він вже зрозумів настільки був неправий, що варто дати йому ще один шанс. Інші ж говорять, що якщо він зробив це раз він не обов’язково це повторюють знову і неважливо скільки ми прожили, і чи є в нас кохання, що люди не міняються. А я тепер і сама не знаю, що мені робити.