Я народився в батьків, які геть не хотіли моєї появи. Сталось це випадково, з їхньої необачності. А що зроблено — те зроблено. Треба одружуватись. Так і з’явилась наша сім’я. Та тільки я в ній не був щасливим ніколи.
Сталось це багато років тому. Тоді люди були переконані, що раз вже завагітніла дівчина, то обов’язково треба грати весілля. Але для моїх батьків таке рішення було жахливим вибором. Ясно чому. Вони геть не сходились характером. Кардинально різні люди, які мали давно розійтись, але вирішили, що зобов’язані бути разом через мене. І саме цим мене все моє життя попрікати.
У всіх своїх проблемах вони звинувачували мене. Мовляв якби я не народився, то і жити їм було б легше. Уявіть, коли п’ятирічна дитина розуміє, що вона непотрібна батькам. Більше того, вони називають її існування великою помилкою. Уявіть собі, що в тій маленькій голівці відбувалось.
А мені уявляти не потрібно було. Все це я пережив. Все своє життя думав, що не мав народитись. В мене були погані відносини не тільки з батьками, а й з однолітками, адже вони завжди дражнити та ображали мене через те, що я тихий. Худий, тихий заучка. Як тільки мене не називали. Як тільки інші хлопці не самостверджувались за мій рахунок, даючи мені на горіхи. Типу вони сильніші, якщо можуть мене поколотити. Мені, худого і слабкого хлопця.
Все моє життя пішло шкереберть. Я добре вчився, щоб хоч якось піднятись в очах батьків, потім вступив до університету. Отримав професію програміста.
Моя зарплата давала мені можливості. Але я не міг переїхати від батьків. Вони мали на мене занадто великий вплив. Їхня думка для мене була важливою, адже я хотів отримати їхню любов. Ту любов, яка завжди була в дефіциті.
Проте одного разу я потрапив до психолога. Я таємно ходив на консультації та став розуміти, що треба сепаруватись від батьків та жити спокійним життям. Вони лише критикують та принижують мене. Не зважаючи, що я роблю. Все завжди погано. Просто по-факту того, що це зробив я.
Я насмілився та розповів батькам про те, що переїжджаю. Та вони вчинили такий скандал, що це просто жах. Саме тоді я з чистим розумом послухав ще раз весь той бруд про себе. В моїй голові багато чого крутилось і тоді я сказав:
- Так треба було обережними бути, або вагітність переривати! Не я на цей світ просився, а ви пристрасті піддалися! Я вас мене народжувати не просив! Ви самі собі проблем народили і зробили з мене цапа відбувала! Вже краще б в дитячому будинку жити було, ніж з такими батьками!
Я зібрав свої речі, віддав ключі від квартири та заблокував їхні номери та телефоні. Та й у всіх соціальних мережах також. З тих пір я не спілкуюсь з ними. Не спілкуюсь з родичами. Я переїхав до іншої країни ще чотири роки тому. В мене нове життя. І я зараз на шляху до того, щоб стати справді щасливим.