Я дівчина з передмістя, там проживаю зі своїми батьками. Мої батьки доволі заможні люди та попри це я завжди виховувалася в скромності. Мама ще самого дитинства мені говорила, що не обов’язково всім наголошувати та показувати, що ми маємо кошти. Це батькам вдалось нелегко і я так само маю вчитися і працювати.
Я закінчила школу добре, я сама вступила на бюджет навчатися. Так, в мене хороший якісний одяг, але нічого лишнього. У мене просто хороший функціональний, недешевий телефон. Можливість купити айфон в мене є і навіть останньої моделі, але я не бачу в цьому потреби. Проте, я помітила, що діти сімей які мають скромні достатки, купують собі айфони лише для того, щоб похвалитися ними. Я ж настільки звикла, що купуй речі лише по потребі, якщо це кросівки, то я їх купую якісні і знаю, що вони мені прослужать не один сезон, якщо я купую собі спортивний костюм чи сумку я також вибираюсь якість. До того ж за розумну ціну, тобто не за захмарну. У свої двадцять один я вдячна мамі, що вона навчила мене бути фінансово обізнаною.
Але моя історія про те, що я зустріла хлопця. Андрій проживає в самому Києві і знає що я з передмістя. Ми навчаємося у паралельних групах, познайомилися і сподобалися один одному. Коли ми зустрічалися з ним уже два місяці, він мене запросив до себе додому в нього там зібралися його друзі та подружки. Андрій вирішив мене з ними познайомити. І от коли я вийшла на кухню, бо до мене телефонувала мама повертаючись та прийшовши вже впритул до кімнати, я почула як його друзі з ними мене обговорюють і одна з подруг запитала: “Андрію, а навіщо тобі дівчина з села, ти що не розумієш, що все що їй потрібно – це вибратися з села в місто, хіба серед наших столичних дівчат немає достойної?” Андрій же не став на мій захист, він сказав: “Оля зі мною навчається, вона допомагає мені з навчанням, в нас якраз сьогодні з нею є один проєкт, тому вона прийшла”.
Я не можу передати наскільки мені було образливо та гидко. Річ в тому, що ми ніколи не обговорювали наші сім’ї, за цих два місяці лише про інтереси, хобі. Він навіть не знає, як я живу, чим я живу. Квартира у якій я проживаю на цей час, моя, мені батьки подарували її. Але цього він також не знає, він думає що я винаймаю квартиру, все через те, що я дозволила двом своїм подружкам жити зі мною, тому він думає, що ми квартиру винаймаємо. Я зайшла в кімнату сказала, що мене викликають терміново, після цього я пішла.
Андрій, мабуть, не знав, що я чула їхню розмову. Але на наступний день коли він зателефонував до мене, я йому сказала, що проєкт над нашими стосунками закінчено, і він може знайти для свого проєкту когось столичного. Я не знаю чи він зрозуміє, чи ні, але ні бачитись, ні спілкуватися з цим хлопцем я не можу більше. Мама виявилася правою не потрібно відкривати всі карти одразу поки не побачиш справжнього ставлення до себе.