Моє життя перетворилося на до та після. До – це коли я навчалася в школі, там була закохана до нестями в Олександра. Він був старший від мене на кілька років, був неймовірно красивим, всі дівчата в нашому селищі, мабуть, мріяли, щоб він зустрічався з ними. А він зустрічався з нею, з Оленою. Вона була невеличка зросту, маленька, щупленька, але дуже красива. Я ж не залишала надії на те, що рано чи пізно він зверне увагу на мене. Я навіть всім говорила, що я молодша від неї от і шансів маю більше. Наче затьмарило щось мій розум і я була готова на все, лише б він звернув на мене увагу.
І такий шанс у мене випав коли був мій випускний, Олександр з Оленою також прийшли туди, адже їх тут запросили їхні родичі. Зі мною в класі навчались її молодший брат, та його брат. Всім було весело, не весело було лише мені, адже то важко дивитися, як людина, яка тобі припала до душі танцює та обіймає іншу. Я постаралася сісти біля Олександра. І я почала підливати в його келих з вином інші напої, що більш крепкі. До кінця свята його голова схилялася ближче до столу, він не розумів, що з ним сталося, запитав мене чи не бачила я його наречену, що їм, мабуть, пора додому. Я сказала, що його до неї проведу сама. Відвівши його за ріг, почала його цілувати, він був у такому стані, що не відштовхнув мене, а я часу не гаяла і зробила кілька провокаційних фото. Цього було достатньо.
На наступний день в соціальних мережах виклала ці фото з написом “Дякую за прекрасний вечір, мій коханий”. Як і очікувала, фото набрало багато переглядів, і не залишилось осторонь від Олени. Наступного дня був їхній розрив. Не лишилося фото осторонь і від моїх батьків, вони в мене сурових поглядів, тому викликали на розмову мене і його. Мій батько людина не остання в нашому селищі, тому одразу сказав Олександру, що або він зі мною жениться, або його посадять.
І він зі мною оженився. Я сподівалась, що моє весілля буде найщасливішим у моєму житті, а ні. Все свято наречений навіть не хотів ні з ким розмовляти, а далі почалось моє життя – Після. Це коли ти повертаєшся додому з навчання, а твій чоловік повертається з роботи і він з тобою абсолютно не розмовляє. Коли ти хочеш все зробити для того аби йому підняти настрій, а він на тебе дивиться байдуже. Коли родичі тебе запитують коли порадуєте дітками, а я мовчу, бо ж мій чоловік спить в окремій кімнаті. Він абсолютно мене ігнорує, у нас немає спільних свят, у нас немає спільних якихось сімейних звичаїв. Я думала, що з часом він в мене закохається сподівалася, що з часом він зрозуміє, що нема куди дітися і ми створимо справжню сім’ю.
Ці п’ять років, що ми живемо неначе випробування і все дійшло до того, що вчора я йому сказала, що хочу подати на розлучення. Через те, що два тижні тому одна з моїх подруг сказала, що повернулась Олена і що вона бачила як Олександр з нею зустрічався. На мої запитання до чоловіка чи це правда, він сказав, що так і сказав, що я не маленька дівчинка, за яку йому будуть погрожувати. Він вільна людина і буде зустрічатися з тим з ким вважає за потрібне. І ось цих два тижні я довго думала і вирішила, що зрештою потрібно відпустити людину. Тому хочу сказати молодим, закоханим дівчата, не робіть дурниць, бо з часом пожалкуєте, так, як пожалкувала я. Мені шкода цих п’ять втрачених років.