Коли ми з Олегом купували квартиру, я раділа, що в нас буде своє житло, що ми будуватимемо своє сімейне гніздечко. Мама порадила познайомитися з сусідами, щоб знати хто чим дихає. І я вам скажу, що сусіди нам попали доволі приємні, багато молодих сімей. І ми з ними спілкувалися, а найбільше з Аліною, вона виявилася нашою сусідкою з квартири поверхом вище.
Вона мала нареченого, сказала, що будуть гуляти весілля, обов’язково нас покличуть. Ми з нею були однолітками, тому, мабуть, швидко знайшли спільну мову. Я була вагітною, тому Аліна всіляко мені натякала, що не проти бути хрещеною мамою для нашої дівчинки. Вона стала для мене справжньою подругою, вона мене у всьому підтримувала, часто коли Олег не міг піти зі мною до поліклініки, Аліна їздила знаходила час. Вдень коли народилася наша Поліна, Аліна також першою приїхала мене навідати. Я ділилась з нею усіма секретами, я довіряла їй як самій собі, це не дивлячись на те, що ми дружили менше ніж рік.
А як виявляється, я бачила в ній подругу, а вона в мені конкурентку. І в друзі вона до мене набилась лише для того, щоб бути ближче до моєї сім’ї. Адже за день до виписки з пологового, мій Олег заночував в неї у квартирі. Я про це дізналася аж через два місяці, я не влаштовувала ніяких скандалів, я настільки була спустошена, та зневірена, що просто вислала його речі з квартири, та сказала, що не хочу його бачити. Він не сильно пручався, одразу забрав свої речі, та пішов до своєї коханки. Той період для мене дався важко, практично місяць я його не бачила, він і не навідувався до нас з донькою.
А вже через місяць він почав приходити до нашої квартири, під тим приводом, що хоче побачитися з донькою. Якщо чесно, мені не дуже хотілось його бачити і з ним спілкуватися, але була потрібна допомога з донькою. Я могла залишити його з Полінкою у квартирі, а сама піти по своїх справах. Єдиною моєю мовою було те, що з Полінкою він бачиться в нас вдома, а Аліна жодним чином не переступає цього порогу, та не підходить до дитини. Він погодився, тому стабільно, два рази на тиждень він приходив до доньки, я в цей час могла вільно піти до магазину, до перукарні, чи просто випити десь кави.
Так ми прожили пів року. А далі я помітила, що Олег почав приходити до нас частіше, іноді знаходив привід затриматися, особливо часто приходив під вечір, та говорив, що ішов повз, та почув смачний, знайомий запах з квартири, тому вирішив заглянути. Я звичайно його пригощала вечерею. Він без проблем приходив коли мені потрібно було щось полагодити.
А одного разу до мене завітала колишня подруга, завітала не просто так, вона влаштувала скандал, сказала, що я зваблю її чоловіка. Що вона зробить все, щоб він більше не приходив до мене. Я спокійно їй відповіла, що він приходить не до мене, а до доньки і що я не збираюсь нікого розлучати. Олег продовжував приходити все частіше і частіше, а одного дня відкривши двері, я побачила, що він стоїть зі своїми речами. Чоловік довго просив пробачення, сказав, що зрозумів, що зробив помилку. Зрозумів вже давно, ще, мабуть, на самому початку відносин. Але боявся, що я не пробачу йому, тому боявся говорити про повернення. Сказав, що розчарувався в Аліні з самого початку.
Я вирішила дати йому шанс. З того часу промайнуло вже десять років. Ми продали ту квартиру та приїхали за іншою адресою. Ту історію ніхто з нас не згадує. Крім Полінки у нас ще народився син – Назарчик. Я не помічаю за чоловіком того, щоб він навіть дивився на інших жінок, відчуваю його кохання та підтримку. Але й подруг у мене з того часу більше немає, життя навчило.