Хочу розповісти вам історію кохання своїх батьків. Я до десяти років думала, що в мене є лише дідусь та бабуся по батьковій лінії. І лише, коли мені виповнилось десять, я познайомилась зі своєю родиною зі сторони матері. До цього у нашій родині говорили, що в мене лише одна бабуся та один дідусь.
Яким же було моє здивування, коли в один день до нашого двору під’їхала машина, з неї вийшли чоловік та жінка у віці. Вони назвали ім’я моєї мами та попросили покликати її. Я пішла, покликала, я бачила, як вони спілкувалися з мамою та і з батьком, як плакала мама, плакали ці люди. А тоді вони покликали мене і сказали, що це мої бабуся та дідусь, мамині батьки. Бувши дитиною, я не вдавалася в подробиці, мені було нецікаво, для мене головне було, що в мене з’явилося ще нові родичі, які виявились дуже такі заможні, хоча ми також не були бідними людьми. Але вони практично задаровували нас подарунками і кожен раз просили вибачення у мами та батька.
І лише коли я виросла, мама розповіла мені причину того чому вони не спілкувалися понад десять років. Як виявляється мама виросла у заможній родині, її батьки перші в селі стали фермерами, перші в селі, що придбали поля та велику техніку. І вони мали вимоги щодо своєї доньки, вони сказали їй, що заміж вона мусить вийти за такого ж, як і вони – аграрія. Щоб вони могли передати своє діло. Але коли мама поїхала навчатися до університету, там зустріла мого батька і вони покохали один одного. Мій батько зі звичайної родини вчителів, батьки батька до пенсії працювали вчителями в одній зі шкіл нашого міста. Батько мій також вчився на вчителя фізики.
Тож коли мамині батьки побачили нареченого доньки, то одразу сказала, що категорично проти. Попередили, що якщо вона обере такого нареченого, то вони від неї відмовляться, тому, що не хочуть пускати на вітер своє добро. Але мама, попри сувору заборону батьків, навіть спілкуватись з моїм батьком, все одно потай зустрічалася з ним. Також потай вони з ним подали документи до РАЦСу і потай розписалися. Коли мама призналася дідусеві та бабусі, що вони вже заміжня, вони її просто виставили з подвір’я в тому чому вона була, тобто в легенькому платті та босоніжках. Вони їй не дали нічого, навіть з речей забрати. В такому вигляді батько привів свою уже дружину до своїх батьків і вони прийняли її, такою, як вона є.
За ці роки, мама з батьком змогли побудувати власний бізнес, батько покинув школу, мама також не працює за спеціальністю. У них є мережа будівельних магазинів у яких вони старанно працюють. Тому наше життя доволі забезпечене. Батьки мами, понад десять років чекали, що донька повернеться до них просити, аби вони її прийняли. Але так цього і не сталося.
І лише через стільки років образа відступила, вони зрозуміли, що вони помилилися щодо вибору доньки. І вони прийшли першими миритися. Коли я уже зараз запитала батька, чи не тримає він образи на маминих батьків, адже вони могли зруйнувати його майбутнє з мамою, якби мама не була такою рішучою, та не пішла до нього. Так батько каже, що він зовсім не ображається, тим більше після того, як сам став батьком. Адже він розуміє їх, що все, що вони хотіли – це бути впевненим в тому, що їхня донька буде мати стабільне та забезпечене майбутнє.
Ось така історія. І я дуже пишаюсь своїми батьками, що були настільки рішучими, що не побоялися робити крок в майбутнє, не побоялися йти до розвитку. Та саме головне, що досі тримаються за руки, попри те, що вже двадцять років живуть разом.