Мама зі мною не розмовляє через те, що вважає мене винною у тому, що сестра подала на розлучення зі своїм чоловіком. Хоча я виявилася останньою хто дізнався всю історію. Коли два тижні тому, сестра приїхала до мене в місто, та сказала, що вона звільнилася зі своєї роботи у селищі та хоче знайти роботу в місті, я була здивована. Адже знала, що в неї доволі хороша посада. Сестра пояснила, що хоче заробляти більше і взагалі планує переїхати в місто. Я запитала як на це відреагував її чоловік, вона сказала, що він її підтримав, тому вона попросилася до нас з чоловіком пожити на кілька днів, допоки знайде квартиру та роботу. Знову ж таки питання про її чоловіка пролунало і вона пояснила, що він поки що поживе дома.
Я нічого не підозрюючи, звичайно була рада, що сестра проведе зі мною кілька днів. Я у свої вихідні ходила з нею та переглядала вакансії і підтримувала її на співбесідах, ще знайшли житло. Тиждень промайнув непомітно, ми багато часу проводили з нею, вечорами розмовляли, надолужили те спілкування, якого нам не вистачало кілька останніх років, відколи ми обидві вийшли заміж. Телефонне спілкування і те, що ми кілька раз на рік збиралися у нашої мами, то зовсім інше.
І от коли сестра знайшла собі квартиру, а також роботу, вона приїхала, але ми домовились, що більше часу проводитиму разом. Щойно вона з’їхала від мене, на другий день до мене зателефонувала мама, вона почала лаятись, говорила, що я підтримала молодшу сестру у її неправильному рішенні. Я спочатку подумала, що мама говорить про роботу, тому сказала їй, що це вибір сестри і дійсно, якщо їй на попередній роботі було некомфортно, то чому вона має там залишатись. Мама сказала, що я придурююсь та щось видумаю і вводжу її в оману. Тоді вже я попросила вам аби вона пояснила про, що вона говорить.
І як виявляється, що моя сестра пішла від свого чоловіка, пішла потай, нічого нікому не пояснивши. Сказала, що я її покликала, бо в мене проблеми. Про те, що вона збирається з ним розлучитись зять дізнався, коли отримав повідомлення про те, що його очікують на процесі розірвання шлюбу. Мама говорила, що якби я не прийняла сестру, то вона обов’язково б повернулася до неї чи до чоловіка, і тоді б вдалося зберегти її шлюб. Що тепер я буду заміжньою і щасливою, а моя сестра житиме сама, нікому не потрібна розлучена жінка. Чесно, для мене це було несподіванкою, адже я знала, що у сестри з зятем хороші відносини.
Я зателефонувала до сестри та просила б вона пояснила ситуацію. І тоді вона мені сказала, що їй соромно переді мною, що вона мені одразу не зізналася, але вона хвилювалася, що я скажу про це мамі і тоді мама почала б її переконувати. А сестра хотіла сама пережити це і щоб ніхто не знав про її рішення, та не вплинув на неї. Виявляється вона дізналася про зраду чоловіка і не дивлячись на те, що в неї досі до нього є почуття, вона не хоче його пробачати. Адже вважає, що перша зрада – це не остання. А в неї одне життя і вона не хоче себе присвячувати такій людині. Якщо чесно, коли я дізналася причину, то звичайно підтримала сестру і сказала, що вона може розраховувати на мою допомогу у будь-якому випадку.
Після того я зателефонувала мамі та намагалася їй пояснити, чому сестра зробила такий крок. І знову ж таки мама на мене насварилась, сказала, що я, як старша, мала переконати сестру в тому, що потрібно терпіти і зберігати сім’ю. Бо мама також колись терпіла батькові зради і саме заради нас вона це робила. А ще їй соромно перед знайомими, що донька рік прожила в шлюбі і втекла від чоловіка.
Як виявилася сестра не хоче спілкуватися з мамою, саме через мамину позицію. Я розумію сестру і не розумію маму. По-перше, не розумію через те, що вона замість того, щоб підтримати свою доньку, підтримала зятя-зрадника, а по-друге, її не розумію, чому вона звинувачує мене в тому, що я підтримую свою рідну сестру. Своєї вини я в цьому абсолютно не бачу.