Коли Саша і Аріна одружувались, в обох серце не стояло на місці від радості та щирого кохання, яке закріплювалось шлюбом. Це була важлива подія для пари, адже тепер вони мали офіційний статус сім’ї.
Пожили вони для себе рік, а потім дізнались, що Аріна при надії. Всі майбутні бабусі та дідусі не тямили себе від щастя, як і молоді майбутні батьки. Все складалось якнайкраще, проте прийшов той період, коли коктейль з гормонів, що з’являється при вагітності, Аріни став настільки сильно на неї впливати, що від доброї, ніжної та розуміючої дівчина залишилось ні сліду.
Все їй не так. Весь час незадоволена. Що вже тільки не робив Саша, як тільки не догождав своїй коханій, але все марно. Їй все не так. Мама Саші переконувала, що таке буває при вагітності та й сама вона в цей час коли носила під серцем Сашу, тим ще “фруктом” була. Тож йому треба просто почекати пологів. А там вже легше буде.
Але і після пологів нічого не змінилось. Навіть гірше стало. Мало того, що Аріна весь час дорікала по будь-якому приводу Саші, так ще й перестала проявляти хоча б краплину ніжності. Вся в клопотах з донькою. Каже,що немає в неї часу на чоловіка. З донькою стільки всього, що і на себе в жінки часу не залишається.
Мовляв, допомагав би Саша їй з дитиною, то краще б було в них все. А так є, як є. Проте проблема в тому, що чоловік регулярно сидить з донькою, доглядає її, встає ночами, коли та плаче. А вдень ж він на роботі, то як йому ще допомогти?
З часом,з за перші три роки життя донечки, Аріна стала дорікати Саші ще більше. Грошей мало, уваги мало, працює мало, з дитиною сидить не так. Все їй не так. Терпіння Саші закінчилось. Він вирішив, що доньку нізащо не покине, завжди буде давати їй все найкраще, але з Аріною розлучиться. Не може він так. Ну не може і все.
Аріна ж то думала, що Саша жартує та переконувала себе, що він просто піде пожити десь окремо, а потім заспокоїться та залишиться з нею. Але замість Саші до неї прийшла звістка про запрошення до суду на справу щодо їхнього з Чашею розлучення.
Такого жінка не очікувала. Вона ж то думала, що Саша ніколи її не покине, що б та не робила, а тут таке…