Про те, що магія існує, я ніколи не вірила. Завжди говорила, що крім Бога немає нікого. Але у своїй шістдесят п’ять, я готова змінити свої погляди. Ми з чоловіком маємо одного єдиного сина, все у своєму житті для нього все робили. Він у нас виріс розумним, добрим, вихованим хлопцем. Коли одружився, ми були раді, дружину вибрав собі під стать. Ірина також дуже добра, вихована, розумна жінка. Вона ніколи не казала нам слова поперек, але ніколи і не поступалась, завжди могла чітко і ясно виразити свою думку, свою позицію, і це мені в ній подобалось. За тринадцять років, що вона проживає з моїм сином, у нас з нею не було жодного конфлікту.
А ще вона подарувала нам прекрасних двох онучок. І минулого року син з невісткою вирішили поїхати жити до столиці, сказали, що в нашому містечку, дітям нема перспективи для розвитку. Ми їм не боронили, завжди їх у всьому підтримуємо і цього разу також підтримали. Кошти, які з чоловіком відкладали так довго, віддали всі їм, щоб вони могли мати змогу зробити завдаток за квартиру. І дійсно діти наші недарма цих тринадцять років сумлінно працювали. Вони могли придбати в столиці, хоч і невелику, лише двокімнатну, але свою квартиру. Ми за них дуже раділи, ми їздили до них провідати. Ми їх хвалили, ми говорили, що вони наша гордість.
Але сім місяців тому, сталась така біда, що мій син абсолютно змінився до не можливого. Того дня до них завітав на гостину його одногрупник зі своєю дружиною, знаю про це тому, що мені телефонувала невістка та говорила, що в них гості. А ввечері син пішов провести гостей, адже одногрупник добре був на підпитку. Додому син мій повернувся ж на ранок, повернувся сам не свій, сказав, що він іде від Іри і залишає двох дітей на неї. Сказав, що закохався в Ольгу, дружину свого одногрупника. І як невістка не просила його подумати, діти плакали, говорили батькові, щоб йшов, а він, не наче в тумані, зібрав речі і пішов.
На наступний день, я покинула все і помчала до них у столицю. Зустрілася з сином і біля нього побачила його нову обраницю, неозброєним оком було видно, що жінка любить хильнути зайвого, вона була вся дуже в неохайному вигляді. Зате дивилась на мене з таким виглядом, неначе вона по статусу у десять раз вище за мене. Я була шокована, говорю чесно. Я говорила з сином, я просила його, я плакала, а він неначе не чує, лише говорить “Кохаю Ольгу” і все, нічого не потрібно.
Тиждень прожила я в Іри з дівчатками, тиждень чекала, що сину одумається, щодня телефонувала. А одного дня він прийшов і не сам, а з цією своєю Ольгою, і прийшов з такою заявою, що він хоче, щоб Іра з дівчатами поверталася в наше містечко, а в цій столичній квартирі, проживатиме він. І ось тоді, я перестала його просити щось і плакати, я одразу показала цій особі, яку він обрав собі за нову дружину, на двері. А синові сказала, що квартира належатиме його дітям, а не йому, що ми з батьком дали значну суму коштів на цю квартиру і значить також маємо право голосу, і ми вирішили, що нічого його нові обраниці не дістанеться. Син дуже образився, зібрався і пішов, з того часу він з нами спілкуватись не хоче.
Іноді наша невістка Іра телефонує та розповідає, що десь зустрічала його, що він дуже осунувся, схуд, став виглядати дуже неохайно, але повз з неї приходить так, неначе вони незнайомі. Ми ж спілкуємося з Іриною, спілкуємося з нашими онучками, іноді вони приїжджають до нас, іноді ми до них.
Мені дуже жаль сина, мені здається, що не може просто так в один день, чоловік покинути таку хорошу, красиву, доглянуту дружину. І проміняти її на ось це, Бог зна що. Ось саме через такий випадок, я вірю в магію, вірю в те, що не просто так він ходить неначе одурманений. Але я сподіваюся, що він таки встигне повернутися у свою сім’ю.