Для того, щоб син дізнався, яка насправді його дружина, мені довелося вдаватись до хитрощів. Коли Яна і Вадим одружувались, я раділа, адже вони були прекрасною парою, вони давно зустрічалися. Я була знайома зі сватами вже давно. І ось вони узаконили свої відносини.
Я вже чекала, що стану бабусею нарешті, але ж ні, молодята вирішили, що перш за все їм потрібно купити велику, простору квартиру. При тому, що у Вадима була однокімнатна квартира, яка дісталася йому від його бабусі по батькові лінії. Але молодим завжди хочеться більше, я сказала, що я обов’язково їх підтримаю, чим зможу допоможу. Я хоч на пенсії, але працюю, тож потрішки відкладаю. Вадим і Яна хоч працювали на роботі та прийняли рішення, що потрібно шукати кращі заробітки. Тому зібрались і поїхали в іншу країну. Та вже через місяць Яна повернулась додому, сказавши, що там надто важко працювати фізично потрібно. Тому Вадим її відправив додому, вона тут буде шукати легшу роботу. Я знову ж таки не втручалась у їхні справи. Це їхнє рішення.
Так промайнуло пів року, невістка на роботу не йшла. Я вже й запитувала, можливо, піти в центр зайнятості, там підберуть вакансію. А вона мені говорить, що Вадим не проти, що вона буде сидіти дома. Ну думаю новомодні закони зараз, молоді розумніші. Син телефонував до мене частенько, раз в кілька днів, говорив, що ще попрацює з рік і можна буде придбати квартиру. Казав, що на всьому економить. Я запитала, чи кошти він в себе тримає, чи невістці пересилає? Він каже, що все в Яни, що так йому спокійніше. Я теж відкладала пенсію, думала додам, якщо дітям невистачить, чи на новосілля подарую.
Але як виявилося не все так добре, як я собі бачила. Якогось дня телефонує до мене сусідка мого сина й невістки. З Тамарою ми знайомі давно, ще свекруха моя була жива, ми з нею спілкувалась. І от вона мені дзвонить та й каже: “Раю, скажи, щось своїй невістці чи сину, а то якщо вони не заспокояться, то не лише сусіди знизу, а і я викликатиму до них в поліцію. Бо життя немає через їхні гулянки, щодня там веселощі, сміх. А вчора вже дійшло до того, що щось там вони у квартирі трощили, то сусіди з нижнього поверху, викликали поліцію, адже в них дитина маленька, а вони до півночі спати не дають”. Від почутого стало зле, я тут же зібралась, подякувала сусідці та й помчала до невістки в квартиру. Приїхала, стукала в двері, дзвонила в дзвінок ,ніхто не відчинив, набрала на телефон, каже не абонент.
І я розумію, що потрібно, щось робити, але якщо зателефоную сину та розповім, що тут коїться. То врешті-решт залишусь крайньою я. А у невістки наближався день народження, я вирішила влаштувати сюрприз. Коли телефонував син, запитала чи планує він приїхати до дружин на день народження. Вадим сказав, що хотів би, але не буде відриватись від роботи, що він Яні вишле гроші на подарунок і вона на це згодна, що це навіть її ініціатива. А коли він повернеться, тоді відсвяткують всі свята разом. А я йому сказала, що хоч вони разом уже понад п’ять років, та все ж це перший рік їхнього законного шлюбу, негарно так робити, потрібно влаштувати дружині сюрприз. Не говори, що приїдеш, приїдеш до мене, купимо квітів, я приготую всяких наїдків, збиремося і поїдемо до Яни додому. Ось це буде великий сюрприз.
І ви знаєте, сину це сподобалось, він зі мною погодився. І вже через два тижні мій син приїхав додому. Приїхав ввечері, на наступний день мало бути день народження я дійсно приготувала кілька страв, ми купили великі букети квітів. Син хотів зателефонувати сватам. Та я відговорила, аргументувала, що вони можуть зіпсувати сюрприз. Знову ж таки, син хотів поїхати з самого ранку, поки Яна ще спить, та я йому говорила, що не потрібно, щоб він навіть не телефонував, нехай напише повідомлення, що сильно зайнятий і зможе їй зателефонувати ввечері. Син був в захваті, та не знав він, що його очікує.
Вже ближче до вечора, до мене зателефонувала Тамара, та сказала, що святкування в розпалі і якщо через годину вони не зупиняться, то вона викликає поліцію. І от тоді ми з сином вирушили до квартири сина. У Вадима є свої ключі тож відкривши двері ми побачили картину, повно людей в нетверезому стані і жодного з цих людей син мій не знає, дуже сильно задимлено. А Яна сиділа в обіймах якогось чоловіка, невістка була в такому стані, що не одразу зрозуміла, хто прийшов і чого хочуть. Ось тоді вже мій син і зателефонував до сватів, та попросив аби вони приїхали і забрали свою доньку. І не лише це його для нього стало сюрпризом, а й те, що всі ті кошти які він відсилав своїй дружині, вона спустила на вітер, ні копійки не залишила.
Так можливо я вчинила надто жорстоко щодо свого сина, адже не скоро забудеться йому та картина, яку він застав у себе вдома, не скоро відновиться довіра до жінок. Але якби я йому це сказала телефоном і він би спитав свою дружину, вона б йому збрехала. А далі діти, а далі життя і отак би все життя він жив би зі зрадницею. І тоді б я почувалась ще більш винуватою.