Я нещодавно посварилася зі свекрухою і все через її ставлення до мого чоловіка та його молодшого брата. У свекрухи двоє синів, старший мій Станіслав та молодший Андрій. Різниця між дітьми колосальна, двадцять років, тобто мого чоловіка свекруха народила у вісімнадцять, а його брата Андрія у тридцять вісім. І можливо тому практично з перших днів, мій Станіслав повністю його у всьому забезпечував. І повністю взявся за виховання молодшого брата, адже як і його батько, Андрія втік ще до народження дитини.
Коли я зустріла чоловіка, то на той момент йому було тридцять, а братові десять. Ми одружилися, Андрій часто бував у нас вдома. Чоловік одразу мене попередив, що ставиться до нього якось по-особливому. Я не була проти, тим більше, що Андрій був доволі милою дитиною.
Але з часом все змінилося. Андрій виріс, а у нас з’явились свої діти. Про те, ті потреби, що були в Андрія, повністю лежали на моєму чоловіку. Свекруха навіть не думала про те, щоб взяти відповідальність за свого молодшого сина на себе. І коли Андрій закінчив школу і вступив до університету, він не зміг прийти на бюджет, тому оплату за його навчання знову на себе взяв мій чоловік. Якщо чесно, мені це не дуже сподобалось, на той час в нас уже було двоє своїх дітей. Та я промовчала, адже це вибір мого чоловіка, а, мабуть, даремно одразу потрібно було поставити всі крапки над “і”.
У Андрія університет закінчений, наші діти підросли, потреби їхні також. Я сподівалася, що нарешті вже Андрій стане самостійним. І от вчора увечері, зателефонувала свекруха та сказала, що вона хоче подарувати Андрійкові квартиру на честь закінчення університету, але в неї не вистачає коштів. І просить мого чоловіка аби він взяв на себе кредит, адже вона пенсіонерка і їй таку суму не дадуть. Я одразу сказала, що я проти. Якщо мій чоловік на те погодиться, то навіть йому почала погрожувати розлученням. Адже у нас двоє своїх дітей, яким також потрібно навчатись, старший перейшов у старшу школу і також потрібно думати про його майбутнє. На, що я почула від свекрухи, що я живу з її сином лише заради грошей. Хоча живемо ми вже дванадцять років і заробляю я не менше ніж чоловік.
Я не розумію, чому ми маємо зараз утримувати ще дорослого сина своєї свекрухи, дорослого брата мого чоловіка. І знову ж таки від свекрухи почула про те, що я черства людина, яка нічого не розуміє у сімейних цінностях. Хоча, як мені здається, це ніякі не цінності, це просто свекруха нагородила свого старшого сина роллю батька для молодшого. І повністю переклала на нього ту відповідальність, яку мала б нести сама. А я вважаю, що це несправедливо.