Про те, що в пригоді мені стане та жінка, яку я спочатку сприймала ненайкращим чином я навіть і не думала. Ще коли познайомилася з майбутньою свекрухою, то мені не сподобалося, що вона сказала не поспішати зі шлюбом, мовляв, не знаємо як життя складеться. Після цього я її недолюблювала. Заміж я за її сина Назара вийшла і сподівалася, що нас чекає прекрасне світле майбутнє.
Дійсно, спершу чоловік був дуже хорошим. Був він уважним, турботливим я відчувала його кохання. А згодом в наш дім ввійшла біда. Коли Назар зустрівся зі своїм однокласником і повернусь додому на підпитку, я не звернула на те уваги, ну зустрів друга, чому не посидіти, не відпочити. На наступні вихідні цей же його однокласник знову його запросив на відпочинок. Я сказала чоловікові, що мені не дуже подобається те, що він збирається кожні вихідні відпочивати. Назар пожартував та сказав, щоб я не хвилювалась. Повернувся знову на підпитку.
А вже коли були треті вихідні і чоловік навіть не попередивши мене пішов до свого однокласника, я не на жарт розсердилася. Ми почали сваритися, адже він прийшов не зовсім в адекватному стані і тоді він вперше підняв на мене руку. Це було два роки з дня нашого весілля, у нас була маленька донечка, я рада, що вона ще настільки мала, що не зрозуміла, що сталось. Було образливо Назар був в такому стані, що не було з ким розбиратися, на наступний день була важка розмова. Він просив пробачення, говорив, що все зрозумів, що більше таке не повториться.
А на наступні вихідні, коли він відмовився йти до свого однокласника, той прийшов до нього. Прийшов не з порожніми руками, звичайно приніс зігріваючі напої. Я сказала, що я проти цієї компанії. Та Назар сказав, що незручно, вперше прийшов однокласник до нього додому, а він його вижене. І я знову здалася, стерпіла. Коли вечір уже затягувався, я сказала чоловікові, що пора вже, мабуть, прощатися.
І тоді гість нічого не соромлячись, почав вчити Назара, як зі мною розмовляти. Сказав, що якби його дружина так сказала, то одразу би отримала по зубах, почав говорити Назару, що він не господар у своїй квартирі, що він не чоловік, що він так – підстілка. Назарові відповідно це не сподобалось, він одразу почав зі мною сваритись, кричати, що він тут господар, що він мені ще покаже де моє місце. І тоді це повторилося знову, рука піднялася в друге.
Хоч надворі була ніч, я схопивши маленьку дитину вибігла з квартири. Назар кричав мені в спину “Іди, іди, куди подінешся, ще повернешся і я тобі покажу де твоє місце”. Я сама з іншого міста, тому не знала, що робити, куди йти. Аж тут зателефонувала до мене свекруха, виявляється сусідка чула, що в нас скандал і побачила, що я вибігла з квартири, зателефонувала одразу їй. Свекруха викликала до нашого під’їзду таксі і я поїхала до неї. Коли приїхала, то в нас була відверта розмова. Вона сказала мені, що якщо я хочу нормального життя, то мушу відкрити очі на свого чоловіка та зрозуміти, що мене чекає.
Виявляється, що в свій час коли, Назар був малим, вона втекла від свого чоловіка. Втекла через те, що він був надзвичайно жорстокою людиною, особливо коли випивав. Спочатку в нетверезому стані підіймав руку, ображав її та сина, а далі вже тверезий таке витворяв. Тому вона протерпівши чотири роки такого життя, просто втекла, втекла, щоб він не міг її найти. Пізніше спільний знайомі розповідали їй, що батько Назара ще двічі одружувався і ті дружини також від нього втікали, адже він не змінився. Люди взагалі не змінюються. Саме тому вона бачачи в Назарові батькові риси, була проти, щоб він створював сім’ю.
Тому свекруха дала мені пораду, щоб я задумалась над тим, що чекає мене і дитину з таким чоловіком. Так, їй шкода власного сина, шкода, що він котиться у прірву, але ще і шкода свою онучку, яка бачитиме те, який в неї батько. І я послухала цю жінку. Вона дала мені на квиток кошти і я поїхала в місто до батьків. Назар робив спроби зі мною помиритися, але я, не дивлячись на те, що все ще відчувала якісь почуття до нього, вирішила розірвати наші стосунки. Речі, які залишилися в нього в квартирі, свекруха переслала мені поштою.
Уже минуло чотири роки, я змогла жити нормальним життям. Назар більше не з’являється в нас. Зі свекрухою я підтримую зв’язок, вона інколи приїжджає до своєї онучки. Мені дуже шкода її, коли вона починає плакати та розповідати те, яке життя веде її син, мій колишній чоловік. Але я рада тому, що вирвалась з цих стосунків, адже я дійсно впевнена, що люди не змінюються. А з часом, мабуть, стає лише гірше.