Мене обманули рідні батьки. Використали нас з чоловіком як робочу силу, та ми ще й добряче витратилися. За те брат як завжди в маслі й в плюсі.
Нас у сім’ї двоє дітей, я старша від брата Дмитра на шість років. Ще з дитинства чула про те, що мої батьки молодці, що спочатку народили няньку, а тоді вже продовжувача роду. Я дійсно була нянькою для свого брата. А ще вічно отримувала на горіхи за все, що Діма витворяв. Батьки вважали, що раз я старша, то маю його у всьому попереджати й застерігати. Ним же не могли натішитися, ледь не принц коронований.
Час минув ми виросли. Я у двадцять вийшла заміж і переїхала жити до чоловіка в його однокімнатну квартиру. Ми обоє працювали дуже багато, бо хотіли розширити свою житлову площу. І через п’ять років нам це вдалося, ми нарешті мали свою велику квартиру.
І от мої батьки нам повідомили новину, Дмитро одружується. У дев’ятнадцять років. Як виявилося, наречена його одногрупниця і вона при надії. Я була шокована такою безвідповідальністю. Але вже, що маємо, то маємо, відгуляли весілля.
І рік тому, після братового весілля батьки покликали нас до себе. Виявляється вони вирішили розпорядитися своїм статком поки ще живі й в доброму розумі. У моїх батьків є трикімнатна квартира і велика дача за містом. І от вони придумали, що квартиру віддадуть братові, а мені дачу, бо квартиру ми з чоловіком вже маємо. Якщо чесно, то ми були раді, чоловік не один раз говорив, що хоче мати за містом будинок.
З першим теплом ми поїхали з моїм батьком на дачу. Так би мовити, оглянути володіння. Ми з чоловіком там вже зо три роки не були. А там дуже добре, свого часу батько постарався, в будинку всі зручності, і вода, і газ. На ділянці фруктові дерева, кущі смородини й малини, альтанка. Але все потребувало ремонту, особливо паркан. Тож батько запропонував чоловікові допомогу з ремонтом. І ми прямо загорілися ідеєю все зробити до ладу. Допомоги від батька ми не отримали, бо в нього хвора спина. Тож працювали у двох, де не справлялися то чоловік наймав робітників. Загалом до осені дача була оновлена, очі раділи від побаченого. Хоч і збережень ніяких не залишилося.
Так от головний сюрприз нас очікував на початку вересня. Вирішили ми з чоловіком поки ще теплі дні поїхати відпочити за містом. Приїжджаємо, а у нас вікна світяться, заходимо в будинок, а там мама з татом. “О, а ви, що це не попередили, що приїдете?” здивовано запитує мама. “А ви також не попереджали” кажу їй. “А я, що маю тебе попереджати кожен раз коли на дачу їду? Та й взагалі ми сюди з речами приїхали, будемо тут жити, щоб молодим не заважати”
Виявляється батьки вирішили, переїхати жити на дачу. А квартиру вже віддали брату. Та саме головне, що мені вони сказали, щоб я не дуже командувала, бо ж дачу вони поки що на мене не переписали. А судячи з того, що у брата вже є дитина, а у мене немає, то йому дача потрібніша. Нам же з чоловіком дача для шашликів, а Дімі для того, щоб син його на свіжому повітрі ріс. Мій чоловік одразу сказав їм за гроші, що ми витратили, на що отримав відповідь “Ти ж не викинув ті гроші, ти на сім’ю їх витратив”
Загалом ми розсварилися з моїми батьками вщент. Вже більше пів року не їздимо на “свою” дачу. Шкода, що стільки сили, часу й коштів вклали.