Хочу розповісти вам свою історію, а заразом, при можливості, отримати пораду від тих хто вже потрапляв у подібні ситуації.
Я вже не молода жінка, мені шістдесят, одружена, маємо дорослого сина, який наразі боронить країну. Річ у тому, що наш тридцятирічний син не одружений, дітей немає. І на всі питання відповідає, що він не хоче сімейних відносин. Тому всі мрії про онуків я вже залишила в минулому.
Але те, що сталося минулого тижня перевернуло мій світ з ніг на голову. Повертаючись з роботи я зіштовхнулася з жінкою, приблизно мого віку. Вірніше вона перекрила мені дорогу.
– Ви Голоднюк Алла Василівна?
– Так. А ви хто? – запитала я, нічого не підозрюючи.
– Я друга бабуся вашої онучки. Ось погляньте яка красуня наша Соломійка. – сказала вона мені й простягнула фото маленької, світлоокої дівчинки.
– Моя донька, Катя, вона проти з самого початку була, щоб ваша сім’я про це знала. Але я вважаю, що ви маєте про це знати, адже це ваша кровинка. Ваш син вчинив негарно, так не можна з рідними дітьми. Ви поговоріть з ним, бо Соломійка росте, їй вже чотири, вона вже запитує де її батько. Та й вас мені шкода ви ж, мабуть, у вашому віці хочете, щоб вас бабусею назвали. Ну все я побігла, а ви все ж таки поговоріть з сином.
Вона пішла, а я так і продовжувала стояти з фотокарткою в руках, з неї на мене дивилися блакитні, ласкаві очі дівчинки.
Дома я поговорила з чоловіком, показала йому знімок. Перш за все чоловік сказав, що на сина дівчинка зовсім не схожа. Бо він у нас чорнявий та кароокий, а у дівчинки волосся білосніжне й очі блакитні. Ми довго думали та все ж вирішили поговорити з сином. І коли він нам зателефонував, запитали прямо. Андрій був здивований почутим. І сказав, що не пам’ятає як звали всіх його дівчат чотири роки тому. Ще заборонив спілкуватися з будь-ким на цю тему, сказав, що він не планує бути батьком і одружуватися. А якщо хтось його розшукує, то можемо дати його номер і він сам розбереться.
І ось минув тиждень, а я не можу знайти собі місця. З голови не виходить та зустріч. З одного боку знаю, що зараз багато шахраїв. А з другого боку, а раптом це дійсно моя онука, то чому ж я не можу з нею спілкуватися. Чоловік повністю підтримує сина, а я втратила спокій.
От тепер як не роздоріжжі не знаю куди рухатися.