Коли моя Аня виходила заміж я навіть не сподівалась на те, що цей шлюб буде недовготривалим, але проживши два роки з чоловіком, донька повернулась до мене з маленьким онуком на руках. Сказала, що чоловік її пішов до іншої і подав на розлучення. Я втішала доньку, підтримувала та говорила, що обов’язково знайдеться той чоловік, який полюбить її всім серцем і прийме разом з дитиною. Так і сталось.
Коли Матвійкові було п’ять років, вона зустріла Олександра. Хлопець був вже нам знайомим, він родом з нашого села хоч і виїхали з батьками коли йому було п’ятнадцять. Але він часто навідувався у село, адже тут його дід та баба. Коли вони почали зустрічатися, він одразу запропонував їй серйозні стосунки. Одразу сказав, що сина готовий навіть записати на своє прізвище, що цілком і повністю бере відповідальність не лише за мою доньку, а й за онука. Я раділа, він дійсно викликав довіру.
Одружившись вони прожили п’ять років і за ці п’ять років я жодного разу не побачила, щоб до дитини було якесь упереджене ставлення, я жодного разу не почула, щоб він говорив до нього якимось зневажливим тоном. Олександр назвав Матвія сином, а Матвій, проживши рік з ним, почав назвати його батьком. І я бачила, що моя донька ходить щаслива та задоволена. Але через п’ять років Аня завагітніла і у них народився спільний з Олександром син – Тимофій. Я неодноразово чула про ті випадки, що чоловік змінюється, як тільки народжується спільна дитина. Тож неодноразово запитувала Аню, чи нічого не помічала збоку чоловіка такого, адже я хвилювалась за онука. Аня говорила, що все добре, що Олександр однаково добре відноситься, як до рідного сина, так і не до рідного. Ще через три роки вона порадувала нас онучкою, яку назвали Наталочкою. Я була рада за доньку, що в неї все так добре, що є троє прекрасних діток, турботливий чоловік.
І ось ми святкували Матвійових п’ятнадцять років, зібралося багато родичів, як з нашої сторони, так і зі сторони зятя. Всі багато говорили добрих побажань для хлопця, бажали щасливої долі. І коли вже в кінці вечора вручали подарунки то донька зятем також вручила свій подарунок, і я бачила розчарування на лиці онука. Він подивився на маму з вітчимом і сказав: “Як же так, ви ж обіцяли зовсім інше, я ж вам повірив, я ж вас слухав?” І тоді зять не дуже негарно повівся при всіх гостях, він дуже розсердився, обурився і сказав Матвію: “Слава Богу, що залишилось ще три роки тебе терпіти, а тоді підеш на всі чотири сторони і купуй сам собі, що захочеш, ти мене вже добряче дістав !” Почувши таке, я була шокована, одразу викликала доньку в іншу кімнату і запитала про, що мова. Аня тоді пояснила, що Матвій обіцяв їм, що він повністю виправить всі оцінки, підтягне їх на найвищий рівень, а вони йому за це куплять ту модель телефона, яку він хотів. Натомість же вони подарували йому лише спортивний костюм так кросівки, адже в Олександра деякі труднощі на роботі і він не хотів витрачати таку величезну суму коштів на телефон. Я сказала доньці, що це ненормально, що її чоловік так виражається та ще й при сторонніх, що Матвій підліток і для нього це важко чути. І тоді моя Аня розплакалась, сказала, що вже пів року як в їхньому домі немає ладу. Що кожен день чоловік лається зі старшим сином, кожен день говорить про те, що він йому набрид, що Матвій має бути йому вдячний, що він прийняв його разом з мамою, що він всі ці роки його годував та утримував.
Чесно, для мене то було дуже важко таке почути, адже я сподівалась, що моя донька щаслива в тому шлюбі. І от від дня народження проминуло всього два дні, і моя донька з трьома онуками стояла в мене на порозі, і я її прийняла. Я її розумію і підтримую, вона одразу сказала, що після того дня народження багато обдумувала і зрозуміла, що в такий важкий період підліткових змін, вона краще підтримає сина. А чоловікові дасть час подумати і зрозуміти наскільки він не правий. Я хочу, щоб моя донька була щаслива як жінка, але я розумію її, як матір і думаю, що вона зробила правильний вибір.