Нещодавно сталася неприємна для мене подія. Я дізналась неприємні новини, які про мене розповідає моя ж рідна мама. Річ в тому, що у свої п’ятдесят п’ять, мама не працює ніде, вона взагалі має мало заробленого стажу. І я завжди хвилювалась про те, яку пенсію вона заробить. Та мама говорила, що у її віці вже людей на роботу не беруть, хоча без роботи вона залишилася ще десять років тому і я не бачила активного пошуку роботи. Батько має невелику пенсію, з того й живуть.
А цього року я їй запропонувала одночасно і мені допомогти і трохи заробити собі стажу. Яким чином, річ в тому, що рік тому я стала мамою, а два місяці тому, до мене звернувся мій директор із питанням, чи не хочу я повернутися на роботу, адже мої навички потрібні фірмі. Син мій уже їсть, він нещодавно почав помаленьку ходити. Тож я запропонувала мамі, що оформлю її по догляду за своїм сином, адже віддавати в садочок його я не хочу поки що. І поки вона два роки буде за ним доглядати, у неї буде два роки стажу, а син тим часом буде з рідною людиною, щоб я не наймала няню. Мама погодилась, як мені здалося, вона була дуже рада. До цього вона неодноразово залишалася з моїм сином і вони прекрасно ладили.
Два місяці пройшли чудово я зранку завозила сина до мами. А сама їхала на роботу. Мама нічого не говорила мені, що щось їй не влаштовує. Я купувала продукти їм додому щодня, адже гроші мама відмовилася брати. Я з вдячністю мамі з кожної зарплатні купувала багато чого до гардероба. Взагалі намагалася її не образити.
Але минулого тижня мене зустріла мамина молодша сестра, моя тітка і вона облаяла мене останніми словами. Сказала, що я безсовісна, що звалила свою дитину на свою матір, що навіщо ж я народжувала, якщо я не маю часу виховувати. Що моя мама на відміну від мене виховувала мене стільки, стільки було потрібно, ніколи не залишала ні з ким. А я знайшла безплатну няню. Сказала, що я хочу і мамою бути, і жити у своє задоволення. Я намагалася пояснити, що нам обом це вигідно, але тітка мене перебила, сказала, що я маму навіть не запитувалася, що я коли везу малого до неї щоранку, навіть не запитую, як в неї здоров’я, чи має вона сьогодні якісь плани і чи має сили доглядіти малу дитину в такому віці.
Хоча я завжди запитую маму, як вона себе почуває. І який же в неї вік, прекрасний, п’ятдесят п’ять років, а вона виглядає так, неначе їй ще й п’ятдесяти немає. Взагалі розмова з тіткою вибила мене з колії і я тепер не знаю як правильно вчинити. Вже задумалась над тим, щоб найняти няню, адже зарплатня мені дозволяє це. Звичайно не хочеться дитину залишати з чужою людиною, а з іншої сторони я розумію, що найрідніша мені людина поза спиною говорить про мене такі речі, після яких мені не дуже хоче залишати з нею сина. Мама ж поводиться спокійно, неначе це не про неї тітка говорила. А я ніяк не можу наважитись на розмову з мамою, щоб запитати її прямо, чому тітка говорила мені такі речі.