Моя сестра на мене образилась за те, що на мою думку, я сказала їй правду. Мама ж говорить, що мою правду ніхто не запитував, але якщо чесно я вже не можу на це все дивитись. Оксана старша від мене на п’ять років, я прекрасно пам’ятаю її весілля, вона була тоді красивою нареченою. Вона, взагалі до того, як вийти заміж, була дуже гарною дівчиною, доглянутою, завжди слідкувала за собою, за своїм харчуванням, за своєю зачіскою, манікюром. А вийшовши заміж, вона абсолютно змінилася. Оксана забула, що таке перукарня, вона перестала робити манікюр. Про те, щоб в неї була якась косметика, я взагалі мовчу. Вона говорила, що її чоловік любить натуральність, а не штучну красу. Але той любитель натуральності, прожив з нею лише три роки, одразу знайшов собі фарбовану блондинку, зі штучними губами та грудьми, нарощеними віями та накладними нігтями.
Оксана спочатку впала депресію, а тоді повністю поринула в роботу. Вона у нас дуже розумна, маючи дві вищі освіти, добре зарекомендувала себе в одній зі знаменитих фірм і впевнено рухалась кар’єрними сходами вверх. Але проблема в тому, що вона не повернула свій зовнішній вигляд у належний стан. Вона залишилась такою ж сірою та непомітною, у її одязі було лише два кольори – це коричневий та сірий. Вирощене волосся вона просто укладала в низький пучок, про те, щоб фарбуватися вона навіть не думала. Та й одяг її не оновлювався, вона вже кілька років ходить в одних тих самих костюмах, взуття поношене, але вона аргументує, що раз воно ціле, значить годне до носіння.
І от у віці тридцяти п’яти років, вона сказала мамі, що хотіла б створити сім’ю, хотіла б народити дітей, допоки не пізно. Я їй порадила зареєструватися на сайті знайомств, сказала, що багато подруг там знайшли свою другу половинки. Просто потрібно бути уважною та не вішатись на шию першому ліпшому. І що ж ви думаєте, вона зареєструвалась, вона почала знайомитися з чоловіками. Але кожен раз повертаючись з наступного побачення, вона лише плакала та говорила мамі, що всім чоловікам у жінках потрібна лише штучна краса, а не розум.
І саме тоді я не витримала, адже якраз була присутня при розмові. Я сказала їй, що в першу чергу їй потрібно привести себе до ладу, бо чоловікам неприємно бути поряд. Що чоловіки люблять очима. У відповідь, мама почала захищати сестру та говорити, щось на кшталт того, що до кожної каструльки знайдеться кришечка, що на кожний товар є свій покупець і ще багато в чому в цьому дусі. Я з ними абсолютно не згодна.
Я у свої тридцять не забуваюся про те, що я жінка, не дивлячись на те, що в мене уже двоє дітей. Я все одно виділяю час на себе, я купую собі одяг, я роблю зачіску, я роблю манікюр, я люблю макіяж, я дивлюсь на себе в дзеркало і радію від того який я прекрасний маю вигляд. Сестра ж це сприйняла як образу, сказала, що я вважаю її страшною та некрасивою. Хоча я не говорила таких слів, я лише попросила її аби вона привела себе до ладу, хоча б трішечки змінила щось у собі. Бо за ці роки вона набрала значну вагу і при рості метр шістдесят п’ять важити вісімдесят кілограмів, це трішки є зайвим.
Тепер сестра зі мною не спілкується, а мама щодня мені говорить про те, що я образила сестру і маю попросити в неї вибачення. Хоча мені здається, можливо це заставить мою сестру задуматись над своїм зовнішнім виглядом, адже у тридцять п’ять вона виглядає на всі п’ятдесят. Можливо мої слова стануть для неї поштовхом до змін. А замість вибачення, я сьогодні відправила їй фото де вона, ще юна та доглянута та написала чи не бачила вона часом цієї прекрасної дівчини. Сподіваюсь вона мене не заблокує. Бо я люблю свою старшу сестру і хочу, щоб вона була щаслива.