Маю таку проблему, що не можу примирити двох своїх племінниць. Жаль бере коли бачу як вони між собою сваряться, та вдіяти нічого не можу.
Колись моя сестра зі своїм чоловіком, коли будували хату, то будували на два виходи. Адже мали такий намір, що в них дві донечки, то з часом вони виростуть, заміж вийдуть і буде у кожної своя частина хати.Кожна буде в себе господинею, при цьому близько одна біля одної, щоб підтримка була. Дівчата Аня і Таня росли ніби й дружніми, ніколи в дитинстві не бачила між ними колотнечі. Сестра з чоловіком все ділили порівну.
Важка праця далася в знаки, спочатку нестало сестри моєї Катерини, а за рік і чоловік її Микола залишив цей світ. Дівчата дійсно у важкий час підтримали одна одну. Старшій двадцять чотири, молодшій двадцять два. Жили вони в одній половині ще разом два роки, а тоді старша Аня привела нареченого. Я замість матері була на її весіллі. Після весілля сестри, Таня перейшла в іншу половину хати, все в них було тихо й мирно. За рік в Ані й донечка народилася, Таня була хрещеною. Я тішилася, що Катеринині мрії таке збуваються.
А минуло ще два роки й ми віддали заміж Таню. Молоді поселилися у своїй половині. Наче дві сім’ї на одному подвір’ї, але в різних хатах. Не помічала я нічого поганого. Таня народила хлопчика, то Ані чоловік став хрещеним.
А от останні два роки неначе підмінили моїх дівчат. Раніше вони й город садили разом, а осінню все ділили навпіл. А тепер кілки на городі повиставляли, та метром все переміряли, чи бува, не обділений хто. Діти між собою, щось не поділять, то вони вже й дітей лають і між собою ледь не б’ються. Чоловіки їхні між собою наче й не ворогують, але й дружби колишньої немає. Та мені здається скоро й вони чубитися почнуть.
Я намагалася поговорити з дівчатами, та марно. Вони одна одну починають звинувачувати. То та посуду маминого більше взяла, а та собі господарське начиння десь приховала, то першої донька поламала смородину другій, то другої син об’їв малину у першої. Уже й сусіди їхні мені жалітися почали, бо інколи спокою немає до пізньої ночі.
Я пропонувала вже їм розділити подвір’я парканом, ніхто не хоче витрачатися на паркан. Пропонувала продати комусь із них свою половину іншій і купити якомога далі будинок. Ні одна не хоче йти з батьківської хати. То кажу взагалі продайте весь будинок, розділіть гроші й роз’їдьтеся в різні сторони. Та й це їм не підходить.
От як до них достукатися? Бо ж чує серце, що до добра не доведуть їхні сварки.
