У моєму житті склалась непроста ситуація, я просто на роздоріжжі – розриваюсь між мамою та чоловіком. Коли я п’ять років тому виходила заміж за Андрія, то моя мама не була в захваті, адже знала, що він з дуже бідної родини. Вона говорила, що вони з батьком не будуть нас тягти, що ми маємо розрахувати лише на себе. Так і сталося, ми одразу після весілля вирушили до Польщі, там працювали чотири роки й нарешті назбирали потрібну суму, що змогли придбати собі будинок у нашому селі. Село у нас велике, за п’ятнадцять кілометрів від обласного центру. Є багато фермерських господарств, є фабрика консервна, тож працювати є де, аби хотіли заробити.
Оскільки п’ять років ми розраховували лише на себе, то коли придбали хату виявилось, що нам не вистачає деяких коштів на те, щоб зробити ремонти всередині самого будинку. Тому мій чоловік вирішив кошти позичити у родичів. У його мами таких коштів не було, вона пенсіонерка, до того ж інвалід. Він звернувся до моїх батьків, річ в тому, що мої батьки доволі таки заможні люди, батько має хорошу посаду в селищній раді. І щоб ви розуміли мати його відговорила від допомоги. Багато чого ми від мами вислухали та стерпіли.
Кошти ми тоді позичили у друзів Андрієвих і нарешті зробили ремонт в будинку. Ми щасливі влаштувалися працювати, він у місцевого фермера, а я пішла працювати на перероблення ягід.
Але в березні цього року сталася неприємна подія в житті моїх батьків, вони проживши разом тридцять років вирішили розлучитися. Річ у тому, що мого батька дуже запальний характер, дуже любить посваритися, за будь-яку дрібницю, хоча й мама не солодкий характер має, добре вміє батька знервувати. Але якщо вже прожили тридцять років, то навіщо ж уже ламати цей шлюб. Та ні, мама сказала, що терпець урвався й вона вирішила покинути тата. При розмові про розлучення, виявилось, що все майно, що в них є, вся техніка, все оформлено лише на батькову матір, тобто на мою вісімдесяти річну бабусю. І моя мама жодного стосунку немає ні до будинку величезного, двоповерхового, ні до всіх тих статків, що вони нажили.
Батько ж пояснює, що все одно це в майбутньому лиш мені, як єдиній дитині дістанеться. Ще він просить маму аби вона повернулась, вона ж вперлась на своєму. Мама спочатку поїхала до своєї давньої подруги, але пробувши там тиждень повернулася і приїхала до мене. Тепер вона проситься до мене жити, а я не знаю, що їй сказати, адже коли про це почув мій Андрій, він категорично сказав – ні.
Мама побувши у мене три дні, поїхала до своєї двоюрідної сестри в Одесу. Я прекрасно розумію, що жити постійно по родичах та знайомих вона не зможе. До батька повертатись також не хоче, а у мене жити не варіант. Адже мій чоловік добре пам’ятає її ставлення до нього, тому в одній хаті з нею жити він категорично проти. Я з одної сторони чоловіка розумію, адже також тоді дуже образилась на матір, а з другої сторони це ж моя мама. Що робити в цій ситуації я просто не знаю.