Мені довелось переїхати до США, коли рятувала своє життя. Так вже сталось в нашій країні, що маємо… Як би це м’якше сказати? Нерозумного(ДУЖЕ м’яко кажучи) східного сусіда.
В мене є донька, яка залишилась в Україні, але навчається та живе в західній частині країни. Вона не захотіла їхати зі мною, адже вже мала хорошу роботу, друзів та кохану людину. Крім того вона вирішила почати волонтерську діяльність та допомагає людям, які втратили свої домівки і змушені були їхати куди інде в цілях безпеки.
Я поважаю вибір доньки, а тому не наполягала на тому, щоб вона їхала зі мною. Тим більше, що їхала я з подругою. Вже прибувши на місце ми одразу почали шукати роботу.
Отримувати допомогу від іншої держави, звісно, непогано, але нам було незручно просто так сидіти, тому стали шукати роботу та допомагали сім’ї, в якої стали жити. Вони люди хороші, тому ми старались хоч якось проявити нашу вдячність.
Я маю вищу освіту в галузі фізики і, якби в мене була можливість, я б з радістю стала науковицею, адже мене захоплюють дослідження. Та, на жаль, так і не здійснила свою мрію.
Коли я шукала роботу, то натрапила на актуальну для переселенців вакансію. Треба було допомагати на кафедрі в університеті з документами. Я мову чудово знала, тому мене швидко прийняли на роботі.
Крім того я ще взялась прибирати кафедру за додаткову плату. А чому б і ні? Я так можу більше заробити і бути більше корисною. Так почалось моє нове життя. Доньці все розказувала, як мені пощастило потрапити на кафедру фізики і з захопленням виливала їй душу про те, як би я хотіла отримати тут освіту, щобздійснити свою мрію.
І я не знаю, яка сила мене почула, але мої мрії стали здійснюватись. Точніше, випала нагода їх здійснити. На кафедрі завжди трохи затримувався один професор. Він трохи старший мене, десь років сорок вісім – п’ятдесят йому.
Ми якось розговорились, поки я сортувала документи і прибирала. Виявилось, що він писав наукову роботу щодо одного зі своїх досліджень, тому і залишався довше на роботі.
Та в нього виникла проблема. Він не міг пояснити один момент в дослідженні, який був дуже важливим для його цілісності та повноти. Тоді я сказала, що маю освіту фізика і мріяла стати науковицею, тому мені цікаво, що то за дослідження таке в нього.
Чоловік здивувався, але все мені пояснив, роз’яснив та пообіцяв наступного дня відвести в свою лабораторію, щоб показати дослідження. Звісно, перед цим я продемонструвала свої знання, щоб отримати можливість побачити те, над чим він працює.
Після побаченого та прочитаного я йому дала підказку, яка, по-факту, лежала на поверхні і могла здатись занадто елементарною. Проте, як то кажуть, все геніальне — просто.
Він скористався підказкою, яку я дала та тепер він все зміг пояснити. Він закінчив написання наукової роботи, а коли представляв її, то вказав мене, як співучасницею в цьому експерименті.
Я була вражена такому вчинку, адже мій вклад був не таким вагомим. Проте після цього мені запропонували навчання в цьому ж університеті та в подальшому хорошу роботу на кафедрі. А тут, в штатах, науковці дуже добре заробляють.
Звісно ж, що я погодилась! А чому б і ні? Така нагода випадає раз в житті. Я нарешті зможу втілити свою мрію в реальність! Тепер думаю, що треба і доньку сюди забрати. В неї професія теж дуже непогана, адже вона вчиться і вже навіть підпрацьовую дизайнеркою інтер’єрів. Але це лише, якщо вона сама цього захоче.