Про те, що моя подруга людина настільки нещира, я, на жаль, дізналася лише нещодавно. З нею ми дружимо уже вісім років, відколи вона придбала квартиру в нашому під’їзді. Ми з нею ровесниці, одразу знайшли спільну мову, за цих вісім років багато чого пережили, завжди приходили одна одній на допомогу. В неї сім’ї поки що немає. Я заміжня і у мене ж є синочок Матвій. Аня стала хрещеною мамою для мого синочка.
Дуже часто вона ставала мені в пригоді, особливо, коли потрібно було забрати маленького Матвія з садочка, інколи і коли пішов до першого класу. Буває, що я забрати не могла, тому звернутись до неї, адже у неї робота віддаленого формату, а я іноді затримуюсь на своїй. Чоловік лікар, також працює інколи цілодобово, тому вона наша остання надія. Можливо я б так сама і не зверталась так часто, але Аня сама говорить, що вона як хрещена мама, має завжди бути поряд. Я їй дуже довіряла, мені біля неї було спокійно, я знала, що моя дитина в безпеці. Я довіряла їй найпотаємніші свої думки і раділа, що в мене є така подруга.
Того дня я знову затрималась на роботі, тому зателефонувала до Ані та запитала чи може вона забрати Матвія зі школи. Аня звичайно погодилась та сказала, що без проблем. Вже ввечері забираючи сина від подруги, я звичайно їй подякувала, прийшла не з пустими руками, я завжди приношу їй якогось смаколика, коли вона забирає Матвія до себе, так і цього разу придбала її улюблений чай та улюблені тістечка. Деякий час ще порозмовлявши з нею, я з сином пішла додому.
Ввечері мій телефон зламався і мені потрібно було зателефонувати до чоловіка, тому я взяла телефон сина, побачила, що пам’ять дуже сильно завантажена, вирішила трішки повидаляти зайве з телефона. І натрапила на те, що там є якісь звукозаписи, адже в кожному телефоні влаштований диктофон. Тому син, мабуть, його випадково включає. І останній звукозапис був сьогоднішній, всього кілька годин тому. Не знаю чому, але палець сам нажав на стрілочку і я почула розмову Ані і ще якоїсь жінки. Аня цій жінці жалілась на мене, розповідала яка я безсовісна, говорила, що ми її взяли за хрещену маму для Матвія спеціально для того, щоб вона не могла нам відмовити в допомозі. Що вона вже втомилась, що вона живе життям нашої сім’ї і що через нас вона не може влаштувати своє особисте життя, адже замість того, щоб ходити по ресторанах, та на всякі зустрічі, вона має бавити похресника. І ще розповідала про те, що я її вже набридла своїм ниттям, своїми проблемами і що як матір я нікудишня, навіщо народжувати дитину, якщо ти не можеш сама її доглянути. І що я дуже невдячна, що навіть коли забираю Матвія то не говорю їй дякую. Ще переказала багато тих секретів, які я їй довіряла.
Після почутого, я зрозуміла, що наше спілкування потрібно закінчувати. На наступний день, коли Аня зателефонувала до мене, та запитала, як у нас справи, як пройшов день. Я сказала, що все добре і що розмовляти з нею не буду, щоб не відривати її від своїх особистих справ, щоб вона не витрачала дарма на нас час і бігла налаштувала своє особисте життя. Після цього я поставила слухавку, я не хочу їй нічого більше пояснювати, нічого їй не хочу більше говорити. А проблему з тим, що забирати сина зі школи ми вирішили, так, що я перевелася на неповний робочий день. Ось так, іноді діти допомагають дізнатися правду, яку приховують дорослі.