Я матір дівчинки підлітка і прошу вас поради, як донести до своєї донечки те, що не потрібно нав’язуватись людям, яким ти не потрібен. Моїй Марині уже тринадцять, вона активна, красива, юна та на жаль дуже недосвідчена дитина. Коли з її батьком я розлучилась, Маринці було три. Перші роки він з нами спілкувався, брав активну участь у житті доньки. Але допоки вона не пішла до другого класу, саме тоді він одружився з іншою жінкою, у них народився син. Мабуть, ще перший рік його одруження він брав доньку до себе, вона навіть познайомилася з братиком. У свої дев’ять вона добра вже все розуміла і добре пам’ятає, ці моменти. А тоді він зі своєю другою дружиною та сином переїхав до іншого міста. І просто обірвав зв’язок з нами. Я бачила, як важко доньці, але нічого не могла вдіяти, добре, що хоч аліменти він надсилав справно.
Та ось нещодавно, буквально місяць чи два тому, до нашого містечка приїхала давня моя знайома, також вона знайома з моїм колишнім чоловіком. І от при розмові вона мені розповіла, що мій колишній чоловік зараз працює на високій посаді, що живе дуже заможнім життям. Що багато чого дозволяє собі і своїй дружині та своєму синові. Моя Марина була свідком тієї розмови.
Я звичайно почула це та і забула, якщо чесно, а як виявилась моя донька, проте не забула. Буквально через кілька днів після тієї розмови, вона мені сказала, що хотіла б побачити свого молодшого брата, але для цього їй потрібна адреса батька. Я ж їй пояснила, що якщо вони не шукають зустрічі з нею, то не потрібно напрошуватись. Наче вона мене і зрозуміла, тоді я прибираючись в неї в кімнаті побачила на комп’ютері, що вона шукає в соціальних мережах свого батька та свого брата.
Я намагалась пояснити доньці, що якщо люди хочуть бути присутнім у чиємусь житті, то вони будуть присутніми, їх не потрібно шукати. Маринка мені нічого не сказала на те. А ось минулого тижня я відправила її в спортивну школу на заняття, як завжди. В кінці дня до мене зателефонував тренер та запитав, чому моєї доньки не було на тренуванні, чи щось сталося, а я не попередила. Я була здивована, адже я досі на роботі, я знаю, що донька пішла з самого ранку на тренування, адже змагання скоро в них. Почала телефонувати доньці телефон недосяжний, почала дзвонити їй подругам ніхто нічого не знає і лише одна сказала, що Марина позичила у неї гроші аби поїхати до батька.
Я за ці кілька годин ледь не посивіла і вже взяла телефон аби набрати свого колишнього та повідомити йому про Марину як почула, що відкрились двері. Виходжу, стоїть моя донька похнюпившись, опустивши голову та два співробітники поліції. Запитала я доньку, навіщо вона потай від мене це затіяла. Виявляється, вона навіть півдороги не проїхала, тому що в автобусі на неї почала звертати увагу жіночка сусідка по сидінню, вона запитувала куди Марина їде, а вона не могла пояснити. І от жінка звернулась до водія, сказала що дівчинка неповнолітня кудись збирається їхати. Я дякую водієві, що миттєво відреагував, почав випитуватися у доньки мій номер телефону, хоч вона вперто не давала, тоді викликали поліцію, яка й привезла до мене мою дитину.
Як виявилось, вона їхала не до батька і не до брата, моя дівчинка хотіла аби батько дав їй кошти. Адже вона бачить, що мені важко працювати, щоб все в сім’ї забезпечити. Їй стало образливо, що одній дитині все, а інші копійки щомісяця. Я пообіцяла доньці що обов’язково зароблю гроші, та зможу нас забезпечити. А ще намагаюсь пояснювати про те, що люди, якщо когось люблять і хочуть бачити з собою поряд, то ніколи не зникну з твого життя просто так. Та хвилююсь, що моя донечка мене знову не послухає.