Я все життя звикла допомагати людям, але після одного випадку, що стався зі мною два роки тому, я відмовляюсь допомагати, навіть тим хто дійсно потребує допомоги. Все через те, що боюся.
Я живу на краю нашого містечка, маю приватний будинок, великий сад, город. Мені зручно, що біля мого будинку стоїть автобусна зупинка. Там часто люди сидять по кілька годин, іноді я бачачи, що там сидять малі діти, часто пригощала їх урожаєм зі свого саду. Коли взимку бачила, що люди довго очікують на свій транспорт, то іноді могла пригостити їх гарячим чаєм, а бувало таке, що малі діти сиділи в мене в будинку, допоки батьки очікують на автобус. За свої п’ятдесят дев’ять років багатьом людям я допомогла.
Того злощасного дня, я якраз поралась в будинку. Надворі йшов дощ, було пасмурно та мокро, адже надворі стояла глуха осінь. Коли постукали двері, я одразу пішла відчиняти на порозі стояла жінка з маленьким хлопчиком. Вона спитала мене, чи буде в мене хоча б шматок хліба, адже вони пропустили свій автобус, а до наступного ще довго, а їжі з дому не взяла, дитина голодна. Я по своїй доброті душевній вирішила їх обох нагодувати та зігріти, запитала скільки ще до автобуса, жінка сказала, що ще дві години. Я ставила чайник і розмовляла з жінкою, вона розпитувалася чи мої рідні не будуть проти, що я їх запросила, я сказала, що ні, що рідні немає вдома. І буквально через хвилинку після того, я відчула пекучий біль в області голови, і непритомніла.
Прийшла я до тями я від криків, піднявшись зрозуміла, що в будинку є крім жінки та дитини ще люди. Остаточно очунявши, я вже бачила навіть поліцію. І лише тоді остаточно все мені розповів мій сусід. Саме він якраз зайшов до мене додому для того, щоб взяти зарядне до мобільного, адже його зламалася, а година пізня всі магазини вже зачинені. І коли він відчинивши двері побачив, як моя непрохана гостя волочить мене непритомно по підлозі, він тут вже підняв галасни. На його подив з іншої кімнати виглянув чоловік, хоча я коли пускала жінку з дитиною, не бачила нікого більше поряд. Добре, що мій сусід чоловік кремезний та ще не старий, він зміг знешкодити і незнайомку, і незнайомця. Тоді вибіг на подвір’я й почав кричати до інших сусідів, які збились на його крик та викликали поліцію. І вже поліція мені пояснила, що це відомі злодії, яких вони шукали. Ці шахраї вже не одну людину такого віку як я обікрали. Вони навмисно втираються в довіру до таких людей та грабують їх. І от якби не той випадок з цією зарядкою мого сусіда, то чим би це все закінчилось не знаю.
Тепер в мене на хвіртці стоїть замок і двері мого будинку завжди замкнуті на ключ. І незнайомців на своє подвір’я, а тим більше в будинок я не впускаю. Шкода, що через таких пройдисвітів нормальні люди не можуть отримати допомоги, адже довіряти тепер комусь я просто боюсь.