Я у свої п’ятдесят дев’ять років абсолютно не відвідую храм і це останнім часом викликає здивування в моїх колег, у моїх подруг, які почали частіше туди ходити. Вони не розуміють моєї позиції, що божественне – це не лише в храмі. Хоча свого часу я натерпілася стільки сорому в тому храмі, що не можу переступити навіть того порога.
Коли я у свої двадцять років осиротіла, то дуже часто ходила в храм. Хоча скажу вам, що тоді не надто було заведено ходити в храм. А я відвідувала його доволі довго. Одного разу придбала свічки та не всі встановила в свічник, забрала їх додому. Коли на наступної неділі йшла в церкву взяла ці свічки з собою. Прийшла в церкву, помолилась і дістала свічки зі своєї сумки, і тут одна з послушниць храму підбігла до мене схопила за руку, і сказала, щоб я негайно заховала свої свічки грішні назад в сумку.
Я намагалась пояснити, що саме в цьому храмі я їх придбала минулого тижня. Більше того, саме ця людина мені їх продала, вона сказала, що так робити не можна, що я відьма, що я навмисно купила ці свічки, віднесла додому, а там, мабуть, щось робила над ними, а тепер принесла їй в храм. Такого мені ще ніхто не говорив, тоді вона почала мені говорити різні прикмети, по яких саме вона визначила, що я нечиста жінка, і погляд в мене був не такий, і одяг не такий, і поводилась я не так, навіть хрестилась рукою я неправильно, не так, як нормальні божі люди. До неї приєдналися ще кілька жінок, таких же послушниць, вони такого бруду мені наговорили там у божому храмі, що я зареклась переступати туди поріг.
Зараз вдома в мене є ікони, є свій іконостас, я купую свічки у звичайному магазині, адже вважаю, що краще я помолюся вдома перед свічкою, неважливо де купленою, зате я з чистою душею і спокоєм прочитаю свою молитву. Мені здається, що отакі послушниці відбивають в людей всю віру і бажання йти в храм.