Побачила в інтернеті відео де діти телефонують до мами й говорять, про свою любов. Я задумалася згадуючи коли ж я востаннє говорила мамі про те, як я її люблю. Здається ще у школі, яку закінчила десять років тому.
Тому і я вирішила зателефонувати мамі й сказати про свої почуття.
– Ало, мамо, привіт!
-Привіт, Таню. Щось сталося, що ти так зранку зателефонувала?
– Та ні, просто вирішила сказати тобі, що я тебе люблю.
-Таню, що? Що трапилося? Не тягни кажи як є, бо я не витримаю.
-Мамо, та все гаразд, просто я хотіла сказати, що люблю тебе.
-Володю, іди поговори з донькою, бо щось сталося, а вона мені не каже.
Мама передала телефон батькові.
-Ало, Таню, ти чого маму полохаєш?
-Татусю, я просто хочу сказати, що я вас люблю.
–Ого! Ти що захворіла? Може в пригоду яку втрапила? Чи гроші потрібні? Чи заміж виходиш?
-Та ні! Ну хіба ж я не можу вам сказати, що люблю вас? Просто Люблю!
-Та можеш звичайно. Ми тебе також дуже сильно любимо. Ти наша зірочка, ти ж знаєш.
-Знаю татку. Ну все поцілуй від мене маму. До зв’язку. Бувай.
-Бувай, донечко.
Я поставила слухавку і розревілася. Як же рідко я говорю їм, що я їх люблю, так рідко, що вже це викликає тривогу у найрідніших людей.
А ви часто говорите своїм батькам, що ви їх любите?