Хочу розповісти про нас, про молоду сім’ю. Ми одружені лише чотири роки, за цих чотири роки, ми спробували жити із чоловіковою мамою, і з моєю мамою. І хочу вам сказати, що ні в одній сім’ї ми не змогли вжитися, і в одної і в іншої мами, не змогли зрозуміти, що ми вже виросли.
Після весілля ми спочатку почали жити в орендованому житлі, але на одному з сімейних святкувань, свекруха нам сказала, що в неї велика чотирьох кімнатна квартира, що ми можемо жити в неї. Мовляв, навіщо ми витрачаємося на оренду. Сказала, що поки ми будемо жити в неї, ми можемо заощаджувати на своє житло. Я зазвичай наслухалась історій, про спілкування свекрух та невісток, була проти. Та мій Сергій сказав, що в нього мама не така, що вона сучасна, що в неї робота, вона вічно зайнята жінка, що їй дійсно буде не до нас. І я повірила.
Ми переїхали до свекрухи, місяць дійсно ніхто до нас не чіплявся, все було гаразд. У свекрухи своя робота, в нас своя, ми практично не перетиналися. Але одного дня я приходжу додому і розумію, що в нашій кімнаті було проведене генеральне прибирання. Я одразу запитую свекруху, що це, а вона знизує і плечима і говорить: “А, я не звикла, що в моєму домі такий безлад, тому і поприбиралась”. При тому, що я прибираюся щодня, в нас немає розкиданих речей, у нас немає ніде пилу, в нас взагалі-то чисто. Це невеличка кімната, що ж там прибирати.
Я змовчала того разу, а мабуть, не потрібно було. Адже на наступних вихідних, ми з чоловіком вирішили поспати подовше, але я почула, що щось шарудить, відкриваю очі, дивлюся, а свекруха, стоячи на стільчику, віником шукає павутиння в кутках моєї кімнати. Ми обоє підірвалися, Сергій запитав маму, що це робиться і вона знову ж сказала: “Ну як, що, субота – генеральне прибирання, а ви спите досі” І це було останньою краплею, ми зібрали речі, але оскільки орендованого житла на той час не мали, поїхали до моєї мами. Моя мама живе в приватному будинку, на околиці міста, до роботи далі, але вирішили поки що, пожити. Мама також почала говорити тими ж словами, що навіщо нам орендувати житло, так, їхати трошки далі, але все ж таки свій будинок. Я як єдина донька, єдина власниця, ще сказала, що вона не повторятиме помилки свахи.
Дійсно, в нашу кімнату вона практично не заходила, якщо, щось потрібно вона до нас стукала. Але почались проблеми в іншому, в тому, що ми нічого їй не допомагаємо біля будинку. А це приватний будинок, потрібно полагодити паркан, потрібно побілити дерева, потрібно покосити газон. Але як, якщо мій чоловік працює п’ять-шість днів на тиждень, працює від самого ранку і до восьмої вечора, іноді його можуть викликати навіть на вихідні. Він дійсно втомлюється, в нього робота важка фізично. Ми їй пропонували, що ми заплатимо людям найнятим і нехай би вони зробили. У мами свій аргумент, що їй соромно буде перед сусідами, що є зять, а вона наймає чужу людину.
І ось тоді ми одразу зрозуміли, що краще жити на чужому, орендованому житлі, але знати, що твоїм вільним часом ніхто не буде розпоряджатися. Адже життя у нас також одне, ми не можемо його прожити так, як хочуть мами, а тоді вже жити друге життя, так, як хочемо ми. Шановні мами, задумайтесь над тим, що ви робите, втручаючись в сімейне життя дітей, а молоді сім’ї мають знати, що жити краще у поганому орендованому житлі, ніж в хорошому з родичами.