Нещодавно вийшла така, як на мій погляд, для мене неприємна ситуація. Через яку ми посварились з моїм чоловіком. Але через кілька днів проаналізувавши те, що сталось між нами, я розумію, що він сказав мені правду.
Ми з ними одружилися п’ять років тому і почали жити в його будинку, який побудований на подвір’ї його батьків. І стандартна ситуація, що свекруха не може знайти спільної мови з невісткою, а невістка зі свекрухою. В нас постійно були якісь суперечки, ми постійно за щось сварилися. І якщо чесно, я завжди бачила в ній якусь загрозу, мені не подобалось те як вона ставиться до свого сина, неначе до маленького, мені не подобалось те, що вона намагається на моєму фоні показати себе кращою господинею. І саме за це в нас виникали конфлікти.
Чоловік завжди намагався нас помирити, говорив, що він любить нас обох, але кожного по-своєму. Мені ж хотілося, щоб мене любив більше і тому в нас почалась така неоголошена холодна війна. Кожна намагалася спекти пиріжки та почути, що саме її вийшли кращими, кожна з нас намагалася прокинути раніше, побігти на город, щоб краще обробити грядку. Я не знаю чи жалілася на мене свекруха, а я щодня розповідала чоловікові яка я хороша, а мама його погана.
Та одного дня чоловік не сказав мені, щоб я вже нарешті схаменулася та перестала бачити конкурента в його мамі. Адже через це, я стала схожа на неї. І от, саме слова, що я схожа стала на ту жінку, яка мені категорично не подобається, мене дуже образили. Я сказала йому, що можливо він і хотів обрати собі дружину, таку, як мама, але в нього не вийшло. Ми настільки посварилися, що кілька днів не розмовляли, навіть свекруха помітивши, що в нас не все гаразд перестала до нас заходити.
Але вже через цих кілька днів я почала аналізувати ситуацію в якій ми живемо і дійсно, я дуже стала схожою на свекруху, я почала використовувати ті хитрощі, як і вона. Я почала поперед неї щось вихвачувати, мені хотілося показати, що я краща ніж вона, почала на її фоні шукати чим себе похвалити. І ось зараз я розумію, що я стаю схожа на цю людину, і мені це не дає спокою.
Чоловік сказав мені таку фразу, що “Невже ти думаєш, що я вибрав тебе через те, що ти так смачно вариш борщ, якби мені був потрібен борщ, а не кохання, то я б не одружувався з тобою, я залишився б жити з мамою. Ти моя дружина, ти моя сім’я” І зараз я розумію, що він абсолютно правий і думаю, що якби він сказав мені ці слова на початку наших відносин, то я б не приділяла скільки часу, енергії та сил для цієї боротьби. У якій жодна з нас не буде мати перемогу, адже я дружина, а вона мама, для мене він чоловік, а для неї син.