Сучасна молодь на мою думку не бережуть своїх грошей і часу, що йде на їх заробіток. Я маю одружених вже доньку й сина, так от обидві сім’ї у мене викликають обурення. І все через їхні холодильники, а вірніше те, як вони розкидаються продуктами.
Так от обидві молоді сім’ї не думають про завтра. Як я до них не прийду у них в холодильниках пусто, ну максимум масло, сир, яйця і якась шинка. Зате морозилки заповнені напівфабрикатами. Як так можна?
Що одні, що другі зранку лише по літру кави й по бутерброду. Обід також перекус у забігайлівках. А на вечір можуть і не готувати, а замовляють всілякі суші та піци. Хіба ж з таким харчуванням довго протягнеш? Та й гроші ж як вода крізь пальці. А як появляться діти, то вони їх як годуватимуть?
Я живу у двох з чоловіком, але завжди готую свіжу їжу. У мене завжди є суп чи борщ. Також каша – це страва яка має бути щодня у раціоні. Шматочок м’яса чи риби. У морозилці я маю фарш, м’ясо, рибу, ще овочеві суміші, ягоди. Що літа закупляю по дешевше, аби тоді всю осінь, зиму та весну користуватися. А діти можуть купувати за шалені гроші якісь ягоди в взимку. Та що мене ще обурює, вони якщо не доїдять то викидають, то хіба ж не можна поставити до холодильника. “Щоб смерділо?” аргументують вони.
Та от минулого тижня вони мене дуже образили. Прийшли в гості й донька з невісткою хотіли допомогти накрити стіл. Відкрили холодильник і почали мене обговорювати, мовляв, безлад, продукти негарно пахнуть. Навіщо стільки готувати й збирати недоїдки. Я своєю чергою висловилася щодо їхнього вміння господарювати на кухні. Так ці дві господині накинулися на мене, сказали, що я живу пережитками минулого. Що суп то пуста страва і їсти його не варто, а картопля, що стоїть понад добу взагалі отрута. Якби син з зятем не зайшли вчасно на кухню, то не знаю чим би все закінчилося. Хоча настрій мені вони таке зіпсували.
Тепер я на них ображена і не хочу навіть у гості їх звати.