Я ніколи не розуміла тих людей, які спочатку розпалюють скандали між людьми, розв’язують різні суперечки, а тоді дивуються результатам і говорять, “А хто ж це винуватий у тому всьому, там хто ж це завжди псує відносини між вами”. Так сталося і в моїй сім’ї. З чоловіком прожила п’ять років і завжди в нас були помічники з боку, а саме це були його батьки та сестра. Все, що робилося у нас в сім’ї завжди коментувалось його родичами.
Я росла в сім’ї де батьки самі розв’язували свої проблеми, і дідусі з бабусями могли дати пораду лише в тому випадку, якщо їх запитувались. Коли я виходила заміж, то моя мама говорила, що наша сім’я це наш особистий простір і допускати туди нікого не можна. Але, як виявилось, чоловік мій виріс із зовсім іншими поняттями. Він завжди був залежний від думки своїх батьків. Вони знали все, що відбувається за нашими дверима.
Після весілля, я одразу завагітніла, тому пішла в декретну відпустку і три роки, як і відведено законом, я провела з сином. Чоловік весь цей час працював і забезпечував нас грішми. Коли синові виповнилося три, я звичайно вийшла на роботу. А от у чоловіка на роботі виникли проблеми і він потрапив під скорочення. Я не бачила в цьому якоїсь проблеми, адже різне може трапитися. Та й взагалі у місті достатньо роботи, хто хоче заробити заробить.
Якщо перших пів року він ще намагався знайти якусь роботу, то після того практично всі пошуки в нього згасли. Я спочатку підтримала чоловіка, говорила, що йому все вдасться. Він також намагався допомогти мені з сином, інколи міг їсти приготувати, у квартирі прибрати чи помити посуд. А тоді це перестав робити, я не розуміла, що з ним відбувається. Але одного разу випадково почула, як він розмовляє зі своєю мамою телефоном. А телефон у нього гучний, тож я чула те, що вона говорить. І говорила вона наступне: “А, чому це ти маєш виконувати її роботу, вона на те й жінка, щоб дивитись за дитиною та за квартирою, не дуже вона там і переробляється на своїй роботі”. Він у відповідь сказав, що йому незручно, адже він в дома, а я на роботі. І тоді свекруха видала таку фразу “А хіба вона три роки не відпочивала, поки ти працював? Тепер твоя черга три роки відсидіти дома, ти її годував з дитиною, нехай тепер вона вас годує”
Коли чоловік закінчив розмову з мамою, я пішла до нього, та запитала, як його пошуки роботи. І от він мені повторив свекрушину фразу про те, що він годував мене з дитиною три роки, і вже моя черга годувати його. Я одразу запитала його, чи сам до того додумався, чи хтось підказав, він сказав, що це його особиста думка. Після цього я навіть нічого йому не пояснюючи, просто зібрала всі його речі та виставила їх за двері. Він почав кричати про те, що я не вдячна, що ми обоє в сім’ї однакові, а значить неважливо хто працює, а хто дома сидить. І взагалі, що багато моїх подруг одинокі і раді були б, якби вони вийшли заміж, а мені так пощастило, а я ще й не задоволена цим. Я розуміла, що і це, мабуть, не його думки, а думки його рідних. Я не слухала чоловіка, добре, що син тоді був в садочку і не бачив цього концерту.
Ну вже того ж вечора, до мене зателефонувала сестра чоловіка, та почала говорити про те, що я маю просити вибачення перед її братом, та перед її батьками. Адже я образила не лише чоловіка, а її батьків, адже я їх осоромила перед сусідами, які бачили, як мій чоловік повернувся до них з речами. Я не стала її слухати, просто поставила слухавку. На наступний день, уже телефонували свекри, та розповідали мені проте, настільки я вчинила безглуздо, про те, що не вмію цінувати сім’ї й чоловіка. Після цієї розмови, я їх також просто заблокувала.
І що ж ви думаєте, через два тижні у мене вже були гості, це були мої свекри. Вони прийшли та почали мене просити, аби я одумалася, та повернула чоловіка. Свекруха почала говорити про те, як вона раділа, що саме я стала дружиною її сина, що вона раділа, що у сина така гарна сім’я і така хороша дружина. Ще говорила, що їхній син все зрозумів і він уже шукає роботу. А також почала говорити про те, що вона не розуміє, як така хороша сім’я могла розпастися. Я не витримала та запитала, можливо тому, що завжди була допомога та поради зі сторони. Свекруха зробила здивоване обличчя, та запитала “Боже, а хто ж мішався у вашу сім’ю, хто зіпсував між вами відносини? Не можна слухати всіх підряд” Я на таку її реакцію та відповідь, почала сміятись, та сказала, що завдяки цим людям я зрозуміла з ким я поєднала свою долю.
Свекор зрозумів про що я говорю, тому одразу перевів тему на кошти. Сказав, що він віддасть свою банківську картку моєму чоловікові, аби ми могли користуватися його пенсією. Я подякувала та сказала, що ні його коштів, ні його сина я більше бачити у себе не хочу. І після цього я просто зачинила перед ними двері. Свекруха ще кричала, що аліментів на сина я не отримую. Та якщо чесно, ці залякування були для мене абсолютно неважливими і не страшними.
Саме головне те, що чоловік, за ці кілька тижнів, не зробив жодної спроби примирення. І жодного разу він не зателефонував і не прийшов провідати сина, який постійно запитується де тато. Я сказала, що тато поїхав шукати роботу і він мені повірив та з нетерпінням чекає його. Я сподіваюсь, що з часом син перестане ставити таке питання, а коли подорослішає я йому все поясню. Ну, а чоловік після такої довгої мовчанки, точно вже не отримає жодного шансу на примирення, адже це цим він абсолютно знищив всю мою довіру та кохання до себе.