Пишу з надією почути пораду, як достукатися до доньчиного розуму. Річ у тому, що моя донька вже третій рік зустрічається з хлопцем. Це вона так вважає, а я ж бачу лише сварки, непорозуміння та страждання моєї доньки.
Коли вони почали зустрічатися то Юрій справив враження хорошого, вихованого хлопця. Я була приємно вражена. Та як виявилося то все гра. Він пів року поводив себе як справжній джентльмен, не дивно, що донька закохалася.
Через пів року вони почали жити разом у квартирі доньки, що вона отримала у спадок від моєї мами. І тоді почалися їхні непорозуміння. Він постійно знайде причину, щоб обвинуватити у чомусь мою Олю. А вона лише плаче та доказує, що не винна. А в доказ він постійно щось хоче. То комп’ютер, то машину полагодити за її кошт, то ще щось. Бо я людина не бідна і завжди допомагаю донці грішми.
Та головне, що він вже два рази кликав її заміж і два рази передумував. Першого разу я не була проти їхнього шлюбу, була готова все їм заплатити, адже його батьки дуже бідні й не мають таких грошей. Та коли вже все було, майже готове він передумав. Сказав, що надто бідний і йому потрібен комп’ютер і час, щоб заробити гроші. Це було рік тому. Я ледь від сорому не згоріла поки всім пояснила, чому запрошення скасовується.
Коли пів року тому він знову заговорив за весілля. Я насторожилася і не дарма. Адже через тиждень після пропозиції Юрій запитав доньку чи не хоче вона, щоб він був господарем квартири, він же чоловік.
Та коли почув, що я співвласниця квартири, знову скасував весілля. Донька знову ридає. А я навідріз відмовляюся віддавати свою частку. Бо ж і дурню зрозуміло, що ніякого кохання в нього не має. А моїй двадцяти трьох річній донці не зрозуміло.
От як донести до дорослої дівчини, що нею просто користуються. Вона мене не чує і не розуміє.