Коли Михайло покликав мене заміж, то я знала, що він хоче одружитись з мною на зло моїй двоюрідній сестрі Ніні. Михайло з Ніною зустрічалися цілих два роки, їхні батьки були знайомі між собою, вже один одного називали сватами. Проте, одного дня Ніна зустріла Андрія, він був не місцевим, приїздив до своєї бабусі. Приїздив на крутому автомобілі, завжди був дорого одягнутий, видно по ньому було, що в хлопця водяться кошти, на це Ніна і клюнула.
Неначе й не було двох років любові в неї з Михайлом, покинула його і поїхала в місто Андрія. Моя тітка дуже бідкалася, адже Михайло був хорошим хлопцем, та проти дочки не могла сказати навіть слова. А за два місяці уже і почали готуватись до весілля, Андрій покликав Ніну заміж. Михайло ж спочатку дуже сумував, аж схуд з горя, але коли почув, що його Ніна виходить заміж, того ж вечора запропонував мені вийти заміж за нього, адже він знав, що подобається мені. І я, знаючи, що нема в нього кохання до мене взяла і погодилась. Чому, а тому, що думала, що зроблю все, щоб він мене покохав. Тітка приходила до мене та говорила, щоб я одумалася, що негоже так за хлопця своєї сестри виходити. Та моя матір сказала їй, щоб вона не влазила до мене, мовляв, Ніна її накрутила такого, що все село сміється, а вона тепер і мені заважає.
Весілля ми відгуляли скромне, відгуляли якраз в той же день, що і Ніна з Андрієм в місті, ми гуляли в селі своє. Свекри ставились до мене дещо з осторогою, адже вони також розуміли навіщо Михайло затіяв це. Перших пів року дійсно ми жили з ним більше, як сусіди, але ми багато спілкувались, ми дружили, ми розв’язували якісь проблеми, але між нами не було кохання, не було пристрасті. А згодом я почала відчувати від Михайла якесь тепло, бачити, що він намагається зробити якісь кроки до мене, щоб зблизитись. І вже через рік ми нарешті були щасливими і закоханими, а ще я порадувала його тим, що у нас буде дитина. Свекри раділи, моя матір також.
А коли народилась наша донечка, я почула від мами звістку, що Ніна з Андрієм розлучилися. і що вона повертається в село до матері та вона при надії. я була в той час впевнена, що свому чоловікові я подобаюсь, відчувала його кохання, його підтримку. Але все одно, щось заставляло мене хвилюватись, я розуміла, що коли Михайло побачить Ніну, то можуть нахлинути спогади і їхнє кохання може відновитися.
Дійсно, коли Ніна приїхала, вона наче ні в чому не бувало, прийшла до нас додому, під тим приводом, що я їй двоюрідна сестра, вона прийшла провідати племінницю. Я бачила, як вона через свій стан намагається в Михайла попросити про якусь допомогу, щось подати, щось підтримати. А одного вечора я побачила, що Михайла на телефоні висвітилось її ім’я, він підняв слухавку і вийшов з кімнати. Тоді заглянув до мене і сказав, що через пів години повернеться. Я не знаходила собі місця, я розуміла до кого він пішов.
Через пів години чоловік, бо вдома, одразу покликав мене, та сказав, що не хоче, щоб між нами були якісь таємниці, тому розповів, що було і куди ходив. Виявляється Ніна покликала його і запропонувала йому, щоб він розлучився з нелюбою дружиною та одружився з нею. Сказала, що це не Андрій її вигнав, а що вона сама покинула його, адже зрозуміла, що кохає лише Михайла і ніхто їй більше не потрібен. Там мій чоловік сказав їй, що свою дружину він кохає і покидати її ніколи не буде, і подякував Ніні за те, що вона вчасно пішла від нього, саме через це, він отримав справжню сім’ю. І я вірю своєму чоловікові.
Ніна з того часу з нами перестала спілкуватися. Вона з дня на день скоро буде народжувати. Я сподіваюсь, що вона ще знайде свою долю, а я своїй долі дякую за такого чоловіка.