Для того, щоб дізнатися яка дійсно людина, не потрібно виявляється поспішати виходити за нього заміж. Перш за все потрібно побачити його в спілкуванні з його родичами, з його батьками. Я зустрічалася з Назаром два роки, за цих два роки я жодного разу не бачила його батьків. Адже вони жили в сільській місцевості, а ми з ним проживали в місті. Я не знала як вони спілкуються, не знала їхніх життєвих правил та того чого вони притримуються. Назар сам їздив до них.
Коли ми узаконили наші відносини, то практично щотижня ми з чоловіком почали їздити до його батьків допомагати по господарству. Також для мене стало великим відкриттям те, що він щомісяця перераховує їм значну суму зі своєї зарплатні. Коли я запитала його, чому до весілля мені цього не говорив, він здивувався та сказав, що не бачив у цьому потреби, адже ми не були чоловіком та дружиною, тому він не розголошував того, які відносини в нього з сім’єю.
Після весілля ми з ним вирішили, що досить ходити по орендованих квартирах і час почати заощаджувати на свою. Рішення було в нас спільне, тому почали відкладати по пів зарплатні кожен, аби швидше збулась наша мрія про власне житло. Одразу обмовлюся, що моя зарплатня набагато більша, тож і вкладень від мене більше, але спочатку, для мене це не було важливим.
І от минулого тижня поїхавши до його батьків, ми допомогли їм зібрати останній врожай з городу. Назар сказав, що у його батька скоро день народження, запитав, що батько хоче. Його матір була здивована таким запитанням та сказала “Хіба ти не знаєш, що він хоче? Він хоче нормальної машини, бо цим жигулем їздити неможливо. Он у всіх сусідів діти покупляли нормальні машини, лише ми їздимо як злидні” Назар аж підскочив та сказав, що він обов’язково порадує батька новим автомобілем, адже уже має чи малі заощадження. Я була здивована такою заявою та запитала звідки ж в нього заощадження, якщо ми заощаджуємо на квартиру, а мій чоловік на диво відмахнувся від мене та сказав, що квартиру ще встигнемо придбати, адже ми молоді, а бажання батька для нього головне.
Тоді я сказала, що в мене є також батьки, які багато про що мріють, але я не можу їм зробити такого подарунка дорогого, тим більше, що заощадження у нас спільні. Тоді у розмову втрутилась свекруха і сказала, що у моїх батьків є син, тобто мій молодший брат, і от він їм має допомагати. А їхній син мусить допомагати їм і я як його дружина маю його в цьому підтримувати. Але я з таким твердженням абсолютно не згодна. Ми тоді добряче посварилися і всю дорогу, що поверталися з Назаром додому не розмовляли.
А на наступний день, чоловік прокинувся зранку і як нічого не бувало сказав мені, що іде оглянути машину, яку він вже придивився для батька в інтернеті. Мене це наскільки образило, що я просто забрала ту частину яку я поставила до збережень, зібрала свої речі і переїхала на деякий час до подруги. Тож дня Назар телефонував мені та вимагав, щоб я негайно повернулася разом з грішми. Сказав, що я вчинила зовсім нерозумно, що з мого боку це виглядить безглуздо. А я вважаю, що безглуздо вчинив саме він, адже він, навіть не розв’язавши наш конфлікт до кінця, неначе впертий віслюк, просто робить те, що вважає правильним. Він навіть не вислухав мою думку, не взяв до уваги мої бажання, він просто сам собі вирішив використати наші спільні кошти на подарунок для свого батька.
Вже три дні ми не розмовляємо, я вже знайшла собі інше орендоване житло і планую подати на розлучення допоки ще не пізно.