Якось на днях я зустріла свою однокласницю Марічку. Чисто випадково перетнулися у місті. Я не одразу її впізнала, адже пройшло не мало часу. Вирішили піти у кафе на чашку кави й потеревенити.
Все-таки минуло цілих сім років. Марічка все життя прагнула бути бізнес-леді. Мріяла відкрити свою справу, заробляти кошти, а про стосунки навіть і не думала. От якраз у таких людей стається все навпаки.
Вона дуже любить подорожувати різними країнами світу. Якось Марічка поїхала в Туреччину. Саме там вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Красивий, харизматичний, мужній, про такого можна лише мріяти. От і втратила розум Марічка. Повелася на хитрощі цих гарячих мужчин. Швидко вийшла заміж. Про кар’єру забула. Віддалася почуттям з головою.
Чоловік її шанує і любить. З ним вона себе відчуває щасливою. От єдине, їхня національність відрізняється від нашої. В них більші вимоги до своєї жінки. Після одруження він одразу сказав Марічці ходити у більш закритому одязі. Категорично не спілкуватися з якимись чоловіками. При тому сказав, що готувати у домі й прибирати буде виключно дружина, адже це не чоловіча справа.
Марічка закохалася без тями, тому одразу погодилася на такі умови. От єдине була проблема з мовою. Дівчина знала частково турецьку, а її чоловік крім турецької жодної мови не знає. Прийшлося дівчині вивчати турецьку досконаліше. Й на це пішло багато часу й зусиль.
Пробували спочатку жити у нього, але Марічці було не комфортно жити в одному домі з його родичами, адже вони дуже заважали. Потім поїхали на декілька днів до дівчини на батьківщину. Чоловіку не сподобалося жити тут. Стверджував, що жодного розвитку для себе в цій країні не бачить. Тому ми були змушені знову переїхати назад. До його батьків ми не повернулися. Придбали собі власний дім та обладнали свій куточок.
В загальному всі труднощі можна подолати й знайти спільне розв’язання будь-якої проблеми. Головне сильно кохати й поважати інтереси кожного у парі.
