Місяць тому я завершила навчання в магітстратурі і отримала диплом. За фахом я соціальний психолог. Одразу ж почала шукати роботу. Перші спроби були не вдалими – я просто провалила співбесіду.
Потім я зібралася з думками і підучила ті всі питання, які питали. Саме на загальних питаннях я губилася, бо теорію знала добре.
Я потрапила на роботу до школи. Та й завжди хотіла працювати з дітками.
От тільки мій перший робочий день був дуже складним. Для мене це було емоційним потрясінням.
Я якраз розклала всі свої речі і освоювала в своєму кабінеті, переглядала картотеки учнів, з якими займався попередній психолог. Тут мої двері відчинилися, навіть без стуку.
На порозі стояла вчителька молодших класів і шарпала маленькою дівчинкою, та й тягнула бідолашну за светр. Я була вражена. Одразу ж попросила відпустити дитину.
Ця вчителька зухвало крикнула:
- Наведіть порядок, Ви ж спеціаліст. В цій школі злодіям не місце. І пішла.
Я підійшла до Алінки та обійняла її. Дитина заходилася від сліз. Ми присіли на стільчики і заспокоїлися. Тоді я розпитала що ж трапилося.
Алінка мені розповіла, що вона дуже голодна. І побачила у однокласника на парті кілька цукерок, не стрималася і взяла одного. А цей хлопчик здійняв такий галас, штовхнув Алінку так, що вона впала в вдарилася в коліно. Ще й вчителька на горіхи надавала.
Потім Алінка мені розповіла, що її мама і тато люблять випити. І це не на свята, а практично щодня. Їсти в них в холодильнику давно нема. Інколи дівчинка може щось увірвати з закуски батьків.
Але з зовнішнього вигляду вона і не схожа на дитину з неблагополучної родини. Гарно і чистенько одягнута, волоссячко зібране у хвостик. Та й вона самостійна. Казала, що сама себе заплітає і ввечері пере в умивальнику руками свій одяг, а потім сушить на батареї.
У мене просто не було слів. Але був в сумці мій обід. Я пригостила ним Алінку. Вона відмовлялася, але в очах я бачила, що вона дуже хоче перекусити. То ж дівчинка поїла.
Після уроків я відвела її додому і купила кілька булочок для неї. Думала поговорити з її батьками, але як вони відчинили двері – я зрозуміла, що мені нема з ким говорити.