Коли я третій раз йшла до пологового, то ми з чоловіком очікували донечку, А я так хотіла подарувати йому сина. Річ в тому, що у мого чоловіка, батьки досить дивних принципів та правил. Ще коли ми одружувались, то свекор одразу сказав чоловікові, що всю свою справу, всі свої статки він передасть сину лише тоді, коли в нього народиться онук. Я не думала, що це настільки принципіально, тож коли завагітніла вперше і УЗД показало, що буде дівчинка, я раділа, чоловік мій також був радий, але говорив, що сподівається, що я народжу йому ще й сина.
Мої батьки нас дуже сильно вітали, були раді, свекри привітали, але дещо стримано. Свекор одразу сказав, що мав надію, що нарешті піде на відпочинок, але так, як він не впевнений, що син дасть йому спадкоємця, то поки що свекор сам управлятиме своєю справою. Люди вони дійсно заможні, у них досить велика фірма з виготовлення меблів, яку ще започаткував дід мого чоловіка. Хочу сказати, що до своєї онучки, свекри ставились доволі холодно, для мене це незрозумілим. Я не розумію, хіба якщо вона дівчинка, вона не заслуговує на любов.
І коли нашій Елізі виповнилося два, я знову завагітніла. Через дев’ять місяців нас народилася дівчинка, яку ми назвали Меланією. Саме тоді мій чоловік і посварився зі своїми батьками. Через що посварився? Через те, що свекор сказав, що мій чоловік не здатен для того, щоб народити їм спадкоємця. Мого чоловіка – це дуже сильно образило і він сказав батькові, що навіть якщо народиться в нього син, він відмовляється від його спадщини, він відмовляється продовжувати його справу.
Так, як мій чоловік непогано заробляв, він вирішив, що зможе сам розвиватися. Хоч я була в декреті, я всіляко йому допомагала, адже я маю освіту вищу бухгалтера, до декрету також працювала в одній фірмі головним бухгалтером. Тому ми навіть ризикнути взяти позику в банку і на цей час ми є власниками невеличкої будівельної фірми. Ми не лише маємо свої магазини, а й маємо кілька бригад найнятих робітників та надаємо послуги з ремонту.
І от минулого року, ми відсвяткували уже триріччя нашої молодшої доньки і саме тоді я дізналась про те, що я знову вагітна. І що ж ви думаєте знову УЗД показало, що буде дівчинка. Мій чоловік сміявся та говорив, що все наперекір його родині. Дев’ять місяців я ходила і придумувала ім’я для своєї третьої донечки. Мій чоловік, він прекрасний батько, він дуже любить наших старших донечок і він дуже чекав молодшої.
В той день, три місяці тому, коли він віз мене в пологовий то говорив, що з нетерпінням чекає коли побачить свою наймолодшу дівчинку. А його очікував сюрприз, УЗД показало неправильно. Коли акушерка мені сказала “Вітаю, матусю, у вас прекрасний хлопчик”, я попросила її аби вона глянула уважно, вона сказала, що за ці роки надивилась і точно знає, що то не дівчинка. Яким же був щасливий мій чоловік коли почув про те, що в нього син, він весь світився від радості. І поки я три дні була в лікарні, він телефонував та запитував чи я його не розігрую. Він дуже любить наших донечок і, можливо, як чоловік, він завжди хотів мати сина продовжувача роду, але ніколи він на це не наполягав.
Про те, що в нього народився син, своїм батькам він не сказав. І лише через місяць, після народження нашого Давида, його батьки про це дізнались. Наразі вони роблять спробу помиритись з моїм чоловіком. Але він на них ображений і я його підтримую, і знаєте чому, через те, що вони практично відмовились від своїх рідних онучок.
Мій прекрасний чоловік сказав про те, що він ніколи не ділитиме дітей на хлопчиків та дівчаток, на хороших та поганих, що всі троє – це його найкращі діти і навіть своїм батькам він не дозволяє їх розділяти. Якщо він не потрібен був батькам тоді коли будуть батьком донечок, то й зараз не хоче бути потрібним, коли нарешті вже став батьком для сина.