Через свою маму, я ледь не втратила свого чоловіка. Я знала, що моїй мамі не подобається Максим. Та не зважала, адже їй взагалі ніхто ніколи не подобався. Батько мій з нею прожив лише п’ять років і втік. Ми й досі потайки спілкуємося з ним. Адже мама проти, при тому, що мені вже двадцять п’ять років. Ми потай зустрічалися в школі, щоб мама не бачила, під час канікул я говорила, що йду до подруг, а сама бігала назустріч з батьком. Адже знала, що мама якщо дізнається, то не дозволить того.
Пізніше мама вийшла заміж за вітчима, він прожив з нею також лише п’ять років і також втік. Адже все, що він робив підлягало критиці. Лише я, як дитина не мала змоги втекти від неї. Вона навіть з рідними батьками довго не могла спілкуватися, адже одразу починали сваритися, бо вона знаходила до чого прискіпатись.
Коли я у двадцять два роки, привела свого нареченого знайомити з мамою, мама ж одразу звичайно знайшла всі недоліки, які лише можливо знайти в людині. Та попри те, що вона була проти того, щоб я вийшла за нього заміж, я все ж таки її не послухалась. Мабуть, тоді це було вперше за все моє життя, мама настільки образилася, що навіть на весілля до нас не прийшла. Знайшла якусь вагому причину відмовити, зате на моєму весіллі були присутні мій рідний батько та вітчим. Що також не лишилось поза увагою моєї мами, адже вона побачила їх на світлинах. Після того вона настільки образилася, що ми три роки не спілкувалися.
Але коли вона дізналась, що я вагітна то все ж таки вибачила мені і почала спілкуватись зі мною. Хоча, якщо чесно, після кожного спілкування з нею я відчувала роздратування та спустошення. Але те, що вона витворила коли я була на сьомому місяці вагітності, поставило крапку в нашому з нею спілкуванні.
Того дня вона прийшла до мене та сказала, щоб я забирала речі, адже вона мене забирає до себе. Я була здивована, запитала чому так, вона сказала, що щойно бачила мого чоловіка з якоюсь жінкою, вони пристрасно цілувалися та обіймалися і вона не хоче, щоб я страждала. Я, звичайно не розібравшись в ситуації, адже вважала, що рідна матір не може брехати, одразу почала плакати та пакувати свої речі.
Вже виходячи з під’їзду ми зустрілися з Максимом, він не міг зрозуміти, що сталось. Чому я плачу, чому моя мама тягне валізи з моїми речами. Мама почала йому кричати, що ми все знаємо, що він більше ніколи не підійде до мене та до моєї дитини і взагалі вона подасть позов до суду, і він платитиме аліменти одразу на двох. Я ж навіть розмовляти не хотіла з ним. Він ще намагався, щось сказати, але ми вже сіли до таксі та поїхали.
Того ж вечора мені стало погано і мене забрала швидка. Оскільки в нас містечко невелике, то в цій лікарні працювала знайома мого чоловіка, вона одразу зателефонувала йому і він приїхав до мене. Але приїхав не сам, приїхав з якоюсь дівчиною. Максим познайомив мене з нею, дівчину звали Яна. Як виявилась вона його племінниця, яка навчалася за кордоном і уже п’ять років, як її не було на батьківщині. Вона не була присутня на нашому весіллі, лише написала повідомлення з привітанням. Про існування Яни я звичайно знала, хоча ніколи не була з нею знайома. І насправді моя мама дійсно бачила обійми мого чоловіка з нею, але ніяк не пристрасні поцілунки. Максим зателефонував до моєї мами та повідомив їй, що він забороняє її наближати до його дружини та майбутньої дитини. Мама приїхала, хотіла влаштувати розбірки в лікарні, та мамі не вдалось, її виставили звідти.
Я не знаю, навіщо мама витворила це все не розібравшись, але поки, що спілкуватися з нею в мене нема бажання. Вона дуже важка людина. Після виписки з лікарні, я повернулась до чоловіка, ми очікуємо народження нашого первістка і я хочу відбути вагітність без стресів.